Ляпунов Олександр Михайлович: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення
м вікіфікація
Рядок 19:
'''Олекса́ндр Миха́йлович Ляпуно́в''' ({{lang-ru|Александр Михайлович Ляпунов}}, *{{ДН|6|6|1857|25|5}} — † [[3 листопада]] [[1918]]) — [[Росія|російський]] [[математик]] і [[механіка|механік]], академік [[Петербурзька Академія наук|Петербурзької Академії наук]] ([[1901]] рік), іноземний член-кореспондент [[Паризька Академія наук|Паризької Академії наук]] ([[1916]] рік), член Римської академії наук, почесний член Петербурзького, Харківського і Казанського університетів, Харківського математичного товариства. Учень [[Чебишов Пафнутій Львович|П. Л. Чебишова]].
 
Народився в сім'ї викладача, директора обсерваторії [[Казанський університет|Казанського університету]] М. В. Ляпунова (1820—1868). Після1868 смертіроку, батькапісля 1868смерті рокубатька, Ляпунов разом з двома братами (майбутні композитор [[Ляпунов Сергій Михайлович|Сергій]] і лінгвіст Борис) і матір'ю Софією Олександрівною переїхав до [[Нижній Новгород|Нижнього Новгорода]]. Закінчив із золотою медаллю Нижегородську гімназію (1876), фізико-математичний факультет Петербурзького університету (1880), залишився працювати в університеті.
 
У [[1885]]–[[1902]] роках працював в [[Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна|Харківському університеті]], з — [[1902]] в [[Санкт-Петербурзький державний університет|Петербурзькому університеті]]. Приват-доцент (1885), профессор (1893) Харківівського, Петербурзького, [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Новоросійського університетів]] (сьогодні – [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова]])Отримав ступінь магістра (дисертація: «Об устойчивости элипсоидальных форм равновесия вращающейся жидкости», 1884), вчене звання доктора математичних наук (дисертація: «Общая задача об устойчивости движения», 1892). Голова Харківського математичного товариства (1899–1902).
Рядок 25:
Основні праці Ляпунова присвячені [[Небесна механіка|небесній механіці]], [[математична фізика|математичній фізиці]], [[теорія ймовірностей|теорії ймовірностей]].
 
Вивчав фігури рівноваги однорідної і слабко неоднорідної рідини, що обертається, частки якої притягуються за [[Гравітація|Ньютонівським законом всесвітнього тяжіння]], довів [[нестійкість]] грушоподібних фігур рівноваги (всупереч твердженню [[Анрі Пуанкаре|Дж. А. Пуанкаре]] і [[Джордж Дарвін|Дж. Дарвіна]]), створив сучасну теорію стійкості руху механічних систем, що визначаються скінченою кількістю параметрів. У [[математична фізика|математичній фізиці]] Ляпунов розв'язав питання про існування періодичних розв'язків нелінійних [[диференційні рівняння|диференційних рівнянь]] певного типу, дослідив поведінку інтегральних кривих рівнянь руху біля положення рівноваги. В [[теорія ймовірностей|теорії ймовірностей]] довів [[Центральна гранична теорема|центральну граничну теорему]], запропонував метод «характеристичних» функцій. У галузі математичної фізики дослідив проблему потенціалу подвійного шару, довів симетрію [[функція Гріна|функції ГринаГріна]] для [[Задача Діріхле|задачі Діріхле]].
 
== Праці ==