|
У своїй творчості Лопухов звертається до української історії. Зокрема, він виконав серію творів, що показують визвольну боротьбу українського народу проти пригноблення і безправ'я, за незалежність. Цим подіям присвячені його полотна «Повстання сіроми на Січі 1786 року», (1074), «Вольниця» (1978—1979), «Устим Кармалюк» (1980—1982). Усі ці картини різні за сюжетом і кольоровою гамою, але їх об'єднує гострота композиції, яскравість образів, героїко-епічне звучання.
== Погляди ==
''«Я — художник. Моє знаряддя — пензлі й олівці. Але вони тільки стають виразниками прагнень суспільства, тільки тоді привертають увагу й інтерес глядачів, коли кожен мазок, кожен штрих, художником зроблений невіддільний від прагнень та ідеалів народу. Саме в цьому я вбачаю свою роль як митця й громадянина України.''
''Бачити життя минуле і теперішнє треба серцем. Все, відображене у моїх полотнах я пережив, мені нічого не довелося придумувати. Я не вигадав ані героїв моєї картини „Війна“, ані солдатів, які в окопі схилилися над трофейним патефоном і слухали музику, їх я відобразив у картині „Місячна соната“, ані наших воїнів, які діляться з полоненим німцем тютюном (картина „У Берліні“), ані того молоденького пораненого бійця, який зачаровано, ніби вперше, слухав пісню весняного птаха, забувши, що півгодини тому довкола йшла кривава битва (полотно „Співають жайворонки“). Я знав їх»,'' — цитату взято з книжки [[Шаров Ігор Федорович|Ігоря Шарова]] [http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/elcat/new/detail.php3?doc_id=914680 100 сучасників: роздуми про Україну].
== Родина ==
|
