Колесо (театр, Київ): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 61:
== Історія будівлі, в якій розташований театр ==
Вечорами, гуляючи Андріївським узвозом і наблизившись до будинку № 8, можна почути загадковий та емоційний гомін. Це з театру «Колесо» виходять захоплені глядачі, обмірковуючи «післясмак» і враження від перегляду вистави. Вони навіть не здогадуються, що приховують стіни цього будинку, кого вони пам’ятають і які таємниці зберігаються за дверима, куди покликав їх театральний дзвоник. Що ж це за будівля, зовсім нетипова для театру?
Колись, ця садиба з двома житловими будинками, зведеними – один 1885, а другий – 1902 років, була власністю київського ювеліра Василя Яковича Чернявського. Обидві споруди виконані на його замовлення.
Садиба зберегла ознаки, що характерні для міського житла Подолу XIX – початку XX століть, тобто, господарські, службові та житлові, приміщення. Вигідне розташування на рельєфі київських гір, пластика об’єктів і комплектація внутрішнього двора, а також фасад житлового будинку доповнювалися наявністю джерельної води.
Отже, 1881 року ювелір Василь Чернявський придбав цю садибу в купчихи Генюкової. Якщо в попередньої господарки на перших поверхах були розміщені торговельні лавки, то ювелір мав орієнтир на прибутковий будинок і замість дерев’яних звів кам’яні споруди. «У цьому будинку, як на верхніх поверхах, так і на нижніх, по шість кімнат, по одній парадній і по одній кухні...» – відомості того часу з опису будинку. Тут також зазначена наявність грубок і камінів. Саме тому окрема зала театру називається Камінною.
Прикметно, що в описах від 1885 року цей будинок називається флігелем. Кожен поверх має свій окремий вхід, щоб мешканці не заважали одне одному. Нині у цокольній частині знаходиться кафе театру, а сходами, якими піднімаються глядачі до основної зали, колись користувалися лише мешканці верхнього поверху. Чернявський цілком реконструював й господарські споруди в дворі, додавши величезний сарай та каретну. Горища використовувалися для зберігання сіна та сушіння білизни, сарай – для дров, «льодова» і кам’яна споруда (остання оснащена горном) для ювелірних робіт, де порядкував господар і його помічники. Тепер на горищі розміщено костюмерний склад. Стелажі з взуттям і ряди костюмів усіх постановок театру – нова сторінка в літописі цього будинку.▼
▲Нині у цокольній частині знаходиться кафе театру, а сходами, якими піднімаються глядачі до основної зали, колись користувалися лише мешканці верхнього поверху. Чернявський цілком реконструював й господарські споруди в дворі, додавши величезний сарай та каретну. Горища використовувалися для зберігання сіна та сушіння білизни, сарай – для дров, «льодова» і кам’яна споруда (остання оснащена горном) для ювелірних робіт, де порядкував господар і його помічники. Тепер на горищі розміщено костюмерний склад. Стелажі з взуттям і ряди костюмів усіх постановок театру – нова сторінка в літописі цього будинку.
Усе побудовано добротно й надійно, господар не уявляв, що мине понад століття і будинок на Андріївському узвозі, 8 стане театральним осередком, візитівкою Києва. Ось таку спадщину для киян залишив успішний ювелір.
За радянських часів будинок було розділено на квартири-комуналки. Переживши катаклізми історії, 1988 року, після розселення мешканців, велика частина яких емігрувала, приміщення було передано у власність театру. Такому рішенню сприяв тодішній керівник Подільського району Іван Салій. Існування театру в цих стінах не суперечить тому, що ця будівля є пам’ятником архітектури. Адже перші театри в Києві були домашніми, їхня атмосфера мала свої переваги – затишок оселі та щирість спілкування.
| |||