Лиман Леонід: відмінності між версіями

Народився в сім'ї священика у селі Малі Сорочинці на [[Полтавщина|Полтавщині]]. Віршуванням захопився ще в якості школяра. У [[1939]]-41 роках студіював в Харківському учительському інституті. В часі [[Друга світова війна|Другої світової війни ]] співпрацює у газеті [["Нова Україна"]] ([[Харків]]). Подорожує по [[Україна|Україні]]. Відвідує окуповані німцями [[Одеса|Одесу]], [[Миколаїв]], стає свідком розкопок масових захоронень людей знищених радянським тоталітарним режимом у Вінниці ([[1943]]). Оселяється у [[Львів|Львові]], друкується у газетах [["Львівські вісті"]], [["Краківські вісті"]], у журналах [["Наші дні"]], [["Золотий перстень"]]. Заприязнюється з визначними літературними діячами [[Євген Маланюк|Євгеном Маланюком ]] та [[Михайло Орест|Михайлом Орестом]]. Під кінець війни еміґрує на захід [[Європа|Європи]], де перебуває в таборах [[переміщені особи|переміщених осіб]]. Разом з поетом [[Леонід Полтавa|Леонідом Полтавою]], за допомоги Володимира Ярошевича потайки вивозять українські шрифти з колишньої друкарні журналу [["Дозвілля"]] та газети [["Земля"]] з міста [[Плауен|Плауена]] (радянська окупаційна зона) і, таким чином, започатковують український друк в [[Реґенсбурґ|Реґенсбурзі]] на [[Дунай|Дунаї]].

 

 

Був членом [[Слово (об'єднання українських письменників)|ОУП "Слово"]].