[[Файл:Wheel of an old horse carriage.jpg|thumb|Дерев'яне колесо зі спицями]]
Дерев'яні колеса можуть бути у вигляді суцільних дисків (найбільш архаїчні) і класичної конструкції — з маточиною, [[обід (колесо)|ободом]] і спицями. В українських [[віз|возах]] використовувалися тільки колеса з гнутими ободами, які згинали навколо круглих стовпців (так званих ''пеньків'')<ref>{{Грінченко|Пеньок|37048-penok.html#show_point}}</ref>. По центрі пенька знаходиласябула скоба (''вухо''), у яку вставляли кінець довгого важеля, прави́ла (яке називалися ''повідня'')<ref>{{Грінченко|Повідня|40765-povidnja.html#show_point}}</ref> Розпарену заготовку обода кріпили нерухомо одним кінцем до пенька збоку, а другим за допомогою мотузки чи жердини з гаком (''кужби'')<ref>{{Грінченко|Кужба|25135-kuzhba.html#show_point}}</ref> прив'язували до повідні. Повертаючи вручну чи за допомогою упряжних тварин повідню з прикріпленою до неї заготовкою, поступово згинали майбутній о́бід навколо пенька в кільце. Кінці обода («заворотичі») з'єднували разом, спицями до нього кріпили ''маточину'' («колодку», «голову»), а на зовнішню поверхню натягали ''шину'' — сталевий обруч, прибиваючи її ''шиналями'' — спеціальними цвяхами<ref>{{Грінченко|Шиналь|65765-shynal.html#show_point}}</ref>, і додатково укріпляли 4-5 ''вірвантами'' («урвантами»)<ref>{{Грінченко|Вірвант|7608-virvant.html#show_point}}</ref><ref>{{Грінченко|Урвант|61279-urvant.html#show_point}}</ref> — металевими скобами, прибитими цвяхами — ''заволічками''<ref>{{Грінченко|Заволічка|16001-zavolichka.html#show_point}}</ref>. Колесо надівали на кінець осі, («рукав») і фіксували ''за́гвіздком''<ref>{{Грінченко|Загвіздок|16139-zaghvizdok.html#show_point}}</ref> — дерев'яною чи металевою чекою. Для зменшення тертя втулку маточини і кінець осі змащували [[коломазь|коломаззю]]. Зараз виробництво дерев'яних коліс механізоване, маточини виконують металевими, спорядженими звичайними [[вальниця]]ми.
Майстрів, що виробляли колеса, називали [[стельмах]]ами, колодіями, колісниками.
