Хуан Карлос I: відмінності між версіями

'''Хуа́н Ка́рлос І де Бурбо́н'''<ref name="укрім'я">Іван Карло I</ref> ({{lang-es|Juan Carlos Alfonso Víctor María de Borbón y Borbón-Dos Sicilias}}) ({{н}}[[5 січня]] [[1938]], [[Рим]], [[Італія]])&nbsp;— король [[Іспанія|Іспанії]] з [[22 листопада]] [[1975]] року до [[19 червня]] [[2014]] року з династії [[Бурбони|Бурбонів]]. Онук останнього короля Іспанії [[Альфонс XIII (король Іспанії)|Альфонса ХІІІ]], позбавленого престолу квітневою революцією 1931 року. [[2 червня]] [[2014]] року оголосив, що вирішив зректися престолу на користь свого сина, принца [[Філіп VI (король Іспанії)|Філіпа VI]]. Як пояснив прем'єр країни, для того, щоб Хуан Карлос І зміг покинути престол, в конституцію Іспанії внесуть відповідні зміни.

У [[1969]] році диктатор [[Франциско Франко]] призначив спадкоємцем іспанського престолу 31-річного Хуана Карлоса<ref>[http://select.nytimes.com/gst/abstract.html?res=F10C14F83D591A7493C6A8178AD95F458785F9&scp=1&sq=akihito%20%20and%20Windsor&st=cse "Those Apprentice Kings and Queens Who May&nbsp;— One Day&nbsp;— Ascend a Throne, "] ''New York Times.'' 14 November 1971.</ref>, старшого сина графа Барселонського, проти волі батька. Хуан Карлос мав посісти престол не одразу, а лише після смерті Франко, що й трапилося [[22 листопада]] [[1975]]. Після коронації сам обрав називати себе Хуан Карлос І замість «Хуан ІІІ» та «Карлос V»<ref>{{cite journal| last=Bernecker| first=Walther| title=Monarchy and Democracy: The Political Role of King Juan Carlos in the Spanish| year=1998| volume= 33| issue = 1|pages=65–84}}</ref>.

Король виявив далекоглядність, провівши практично одразу ж після вступу на престол демократичні реформи, узаконивши політичні партії ([[1977]]) і розпустивши франкістську «фалангу». На основі [[Конституція Іспанія|Конституції Іспанії]], ратифікованої народним [[референдум]]ом [[6 грудня]] [[1978]] року і проголошеної [[27 грудня]] того ж року, яка визнає Короля символом національної єдності і законним спадкоємцем історичної династії. Король був оголошений спадкоємцем не Франко, а історичної [[монархія|монархії]], і гарантувалися цивільні права й свободи. Регіони отримали більше самостійності ([[Іспанія]] перетворилася на федеративну державу).

У [[1981]] році вчинив успішний опір спробі [[державний переворот|державного перевороту]], яку влаштували військові, що прагнули відновити франкістський режим. З [[1982]] року брав участь у буденному політичному житті та сприймався, насамперед, як символ національної єдності та гарант [[демократія|демократичних свобод]].

З 1962 одруженнийроку одружений на [[Софія Грецька та Ганноверська|Софії Грецькій]], дочці короля Греції [[Павло I (король Греції)|Павла I]], з данської династії [[Глюксбурги|Глюксбургів]].

* На честь Хуана Карлоса І названо [[Juan Carlos I (L-61)|десантний корабель-авіаносець]] іспанських ВМС, введений в експлуатацію в 2011 році.

* [[10 березня]] [[2007]] року під час промови прем'єр-міністра Іспанії Хосе Луїса Сапатеро на Іберо-Американській зустрічі на вищому рівні у Сантьяго, [[Чилі]], трапився інцидент: Хуан Карлос I запропонував Президенту Венесуели [[Уго Чавес]]у [[¿Por qué no te callas?|«стулити пельку»]]. Дуже швидко фраза [[¿Por qué no te callas?]] стала [[інтернет-мем]]ом.