Корнієвський Олександр Самійлович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
м категоризація |
||
Рядок 1:
{{стиль|дата=січень 2013}}{{музикант}}
'''Олекса́ндр Самі́йлович Корніє́вський''' (*[[21 березня]] [[1889]], [[Данилівка (Менський район)|Данилівка]] — †[[31 січня]] [[1988]], [[Корюківка (Корюківський район)|Корюківка]]) — український бандурист.
Рядок 14 ⟶ 13:
Влітку [[1915]] року О.Корнієвського забрали до війська. У [[Глухів]], де він служив, дружина одразу ж привезла йому бандуру. Майстер і на фронті не забував про свій інструмент. Почав давати платні концерти, кошти від яких ішли у фонд поранених.
Коли почалася громадянська війна, О.Корнієвський повернувся в Мену, а згодом переїхав до Корюківки. У [[1927]] році його інструменти експонувалися на окружній виставці в Конотопі.
Не обминула лиха доля й О. Корнієвського. Непомірні податки й загроза арешту змусили його ще [[1929]] року виїхати до Лохвиці.
Заарештований 16.08.1937, за постановою
О. Корнієвський і в концтаборі злагодив собі бандуру.
Рядок 26 ⟶ 25:
Працював і в наступні два десятиріччя. Останню свою 180-ту двогрифну бандуру «Ювілейну» зробив 1980-го, дев'яносторічним. Останні роки життя майстра були особливо тяжкі: ревматизм скував пальці, не даючи змоги заграти на улюбленому інструменті.
Помер О.Корнієвський [[31 січня]] [[1988]] року на 99 році життя.
Серед учнів Корнієвського був Ісаак Левит, бандурист із Слобожанщини. <!--Про нього відомо, що він брав участь у Фінській війні [[1939]] року. Помер з голоду взимку
== Автор хроматичної концертної бандури ==
Олександр Корнієвський створив новий музичний інструмент
== Родинні зв'язки ==
* Батько Самійло з [[1861]] по [[1873]] рік відбував військову службу на Північному Кавказі. У тому ж полку служив поручником [[Толстой Лев Миколайович|Л. Толстой]], і вони один одного добре знали. У [[1896]] і [[1898]] роках [[Толстой Лев Миколайович|Л.Толстой]] інкогніто, «подорожнім селянином», збирав матеріал для своїх творів про життя малоземельних селян і причини селянських заворушень на Чернігівщині. Письменник двічі гостював у С.Корнієвського, який тоді був у Мені волосним писарем.
* донька Віра
* дружина
== Вшанування пам'яті ==
Нині тут відкрито меморіальну кімнату О.Корнієвського, його ім'ям названо вулицю. Музичні інструменти майстра відомі далеко поза Україною. Автор їх підписував і датував, тому їх легко відшукати серед музейних колекцій. Найбільшу кількість їх мають [[Музей кобзарства Криму та Кубані|музей бандур у Ялті]] (завдяки художньому керівникові капели бандуристів Олексію Ниркові), [[Чернігівський історичний музей імені В.Тарновського]], меморіальна кімната Корнієвського в Корюківці, [[Музей народної архітектури та побуту України]] (Київ) та Корюківська школа мистецтв ім. О. С. Корнієвського. У цій останній колекції сім бандур майстра. Найдавніша з них датована [[1912]] роком.
В історію української культури Олександр Корнієвський увійшов як видатний майстер музичних інструментів (насамперед бандур) і як художник-оформлювач (оздоблював свої вироби різьбленням, інтарсією, інкрустацією, малюваннями). Великою втратою для історії нашої музики є те, що його виконавчу майстерність ніяк не зафіксовано.
Рядок 47 ⟶ 46:
== Література ==
* ''М.Шудря'', ''В.Нечепа'' В рокотанні-риданні бандур.
{{bio-stub}}
Рядок 58 ⟶ 57:
[[Категорія:Народились 1889]]
[[Категорія:Уродженці Менського району]]
[[Категорія:
[[Категорія:Померли 31 січня]]
[[Категорія:Померли 1988]]
|