Корнієвський Олександр Самійлович: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
м категоризація
Рядок 1:
 
{{стиль|дата=січень 2013}}{{музикант}}
'''Олекса́ндр Самі́йлович Корніє́вський''' (*[[21 березня]] [[1889]], [[Данилівка (Менський район)|Данилівка]] — †[[31 січня]] [[1988]], [[Корюківка (Корюківський район)|Корюківка]]) — український бандурист.
Рядок 14 ⟶ 13:
Влітку [[1915]] року О.Корнієвського забрали до війська. У [[Глухів]], де він служив, дружина одразу ж привезла йому бандуру. Майстер і на фронті не забував про свій інструмент. Почав давати платні концерти, кошти від яких ішли у фонд поранених.
 
Коли почалася громадянська війна, О.Корнієвський повернувся в Мену, а згодом переїхав до Корюківки. У [[1927]] році його інструменти експонувалися на окружній виставці в Конотопі.
 
Не обминула лиха доля й О. Корнієвського. Непомірні податки й загроза арешту змусили його ще [[1929]] року виїхати до Лохвиці.
 
Заарештований 16.08.1937, за постановою "«трійки"» при УНКВД Чернігівської області від 19.11.1937 за участь у діяльності української антирадянскої націоналістичної організації, проведення агітації ув'язненний до ВТТ на 10 років. Покарання відбував у Амурському ВТТ з 31.01.1938, працював музичним майстром.
 
О. Корнієвський і в концтаборі злагодив собі бандуру.
Рядок 26 ⟶ 25:
Працював і в наступні два десятиріччя. Останню свою 180-ту двогрифну бандуру «Ювілейну» зробив 1980-го, дев'яносторічним. Останні роки життя майстра були особливо тяжкі: ревматизм скував пальці, не даючи змоги заграти на улюбленому інструменті.
 
Помер О.Корнієвський [[31 січня]] [[1988]] року на 99 році життя.
 
Серед учнів Корнієвського був Ісаак Левит, бандурист із Слобожанщини. <!--Про нього відомо, що він брав участь у Фінській війні [[1939]] року. Помер з голоду взимку 1942–19431942—1943 року в блокадному Ленінграді (нині [[Санкт-Петербург]]){{джерело}}.-->
 
== Автор хроматичної концертної бандури ==
Олександр Корнієвський створив новий музичний інструмент &nbsp;— хроматичну концертну [[Бандура|бандуру]]. Він взяв за основу кобзу [[Пархоменко Терентій|Терентія Пархоменка]] і добавив поміж струнами півтонові приструнки. Значно збільшив кількість струн, придумав і поставив на струнах демфер-перемикачі.<ref>{{cite web | url = http://ukrainka.org.ua/node/7037 | title = Кобзарські мандри поміж Голівудами | publisher = Жінка-УКРАЇНКА | author = [[Василь Нечепа]] | date = 12 травня 2016 | accessdate = }}</ref>
 
== Родинні зв'язки ==
* Батько Самійло з [[1861]] по [[1873]] рік відбував військову службу на Північному Кавказі. У тому ж полку служив поручником [[Толстой Лев Миколайович|Л.&nbsp;Толстой]], і вони один одного добре знали. У [[1896]] і [[1898]] роках [[Толстой Лев Миколайович|Л.Толстой]] інкогніто, «подорожнім селянином», збирав матеріал для своїх творів про життя малоземельних селян і причини селянських заворушень на Чернігівщині. Письменник двічі гостював у С.Корнієвського, який тоді був у Мені волосним писарем.
* донька Віра -&nbsp;— загинула в блокадному Ленінграді
* дружина -&nbsp;— Е.Корнієвська - &nbsp;— спалена [[1943]] року в Корюківці у власній хаті.
 
== Вшанування пам'яті ==
Нині тут відкрито меморіальну кімнату О.Корнієвського, його ім'ям названо вулицю. Музичні інструменти майстра відомі далеко поза Україною. Автор їх підписував і датував, тому їх легко відшукати серед музейних колекцій. Найбільшу кількість їх мають [[Музей кобзарства Криму та Кубані|музей бандур у Ялті]] (завдяки художньому керівникові капели бандуристів Олексію Ниркові), [[Чернігівський історичний музей імені В.Тарновського]], меморіальна кімната Корнієвського в Корюківці, [[Музей народної архітектури та побуту України]] (Київ) та Корюківська школа мистецтв ім. О.&nbsp;С.&nbsp;Корнієвського. У цій останній колекції сім бандур майстра. Найдавніша з них датована [[1912]] роком.
 
В історію української культури Олександр Корнієвський увійшов як видатний майстер музичних інструментів (насамперед бандур) і як художник-оформлювач (оздоблював свої вироби різьбленням, інтарсією, інкрустацією, малюваннями). Великою втратою для історії нашої музики є те, що його виконавчу майстерність ніяк не зафіксовано.
Рядок 47 ⟶ 46:
 
== Література ==
* ''М.Шудря'', ''В.Нечепа'' В рокотанні-риданні бандур. -&nbsp;— Київ: МАУП, 2006.
 
{{bio-stub}}
Рядок 58 ⟶ 57:
[[Категорія:Народились 1889]]
[[Категорія:Уродженці Менського району]]
[[Категорія:УчасникиРосійські військовики Першої світової війнивійни‎]]
[[Категорія:Померли 31 січня]]
[[Категорія:Померли 1988]]