Анна Кареніна: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Kamyi (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Рядок 5:
|Розмір = 220px
|Опис до зображення = Титульний аркуш видання 1878 року
|Жанр = [[романсоціально-психологічний (жанр)|роман]]
|Автор =Лев Миколайович Толстой
|Мова оригіналу = російська мова
|Написаний =
Рядок 13:
|Окреме видання = 1878
|Переклад = А. Хуторяна (Київ: Держлітвидав, 1955) <!-- тільки українською мовою! -->
|Уперше опубліковано:=квітень 1877|Кількість сторінок:=864}}
}}
{{Otheruses|Анна Кареніна (значення)}}
 
'''«А́нна Каре́ніна»'''&nbsp;— другий роман Льва Толстого про трагічну любов заміжньої дами Анни Кареніної і офіцера Вронського на тлі щасливого сімейного життя дворян Костянтина Левіна і Кіті Щербацької. Маштабна картина вдач і побуту дворянського середовища Петербурга і Москви другої половини XIX століття, що поєднує філософські роздуми автора з передовими в російській літературі психологічними замальовками, а також сценами з життя селян.
'''«А́нна Каре́ніна»'''&nbsp;— другий [[Роман (жанр)|роман]] [[Толстой Лев Миколайович|Льва Толстого]], завершений [[1877 у літературі|1877]] року (опубліковано в [[1876]]–[[1877]]&nbsp;роках)
 
== Історія створення ==
Толстой мав намір написати історичну повість про часи Петра І, але досить несподівано облишив цей задум і звернувся до проблем сучасності.
Поштовхом до створення роману було перечитування Толстим творів О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна. Його Анна Кареніна, умовно кажучи,— це Тетяна Ларіна, яка переступила звичаї тодішнього суспільства й дала волю своїм почуттям. У першому варіанті роману героїню Толстого звали Тетяною.<ref name="Довідник"></ref>
 
Поштовхом до створення роману було перечитування Толстим творів О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна. Його Анна Кареніна, умовно кажучи,— це Тетяна Ларіна, яка переступила звичаї тодішнього суспільства й дала волю своїм почуттям. У першому варіанті роману героїню Толстого звали Тетяною.<ref name="Довідник">< /ref>
 
Прототипи Анни Кареніної. Один із них — Марія Олександрівна Гартунг (1832–1919), донька Пушкіна. Але нагадує вона Анну «не характером, не життям, а зовнішністю». Другий прототип — Анна Степанівна Пирогова, яку нещасливе кохання призвело до загибелі — вона кинулася під товарний потяг.
 
У одному з початкових варіантів роман мав назву “Два шлюби”. І хоча заголовок автор згодом змінив, у композиційному плані збереглася ця головна паралель первинного задуму: в ній виразно простежується послідовність і поєднання двох сюжетних ліній — лінії Анни Кареніної, її шлюб був нещасливий і призвів до трагічної розв’язки, і лінії Костянтина Левіна, сімейне життя якого склалося цілком щасливо. Але створені художником образи тим і прекрасні, що сповнені життя і не вкладаються в рамки простої схеми. Щасливий сім’янин Левін страждає, зневірюється, відчуває відчуження від життя, тому що маленьке сімейне щастя не може його задовольнити, він шукає шляхи до загального щастя і справедливості.
 
== Сюжет ==
Рядок 49 ⟶ 55:
 
У первинному варіанті роману героїня отримує розлучення і живе з коханцем, у них двоє дітей. Але спосіб життя змінюється, їх «як нічних метеликів оточують погано виховані письменники, музиканти та художники». Немов привид з'являється колишній чоловік, нещасний «змарнілий, згорблений старий», який купив у зброяра револьвер, щоб убити дружину і застрелитися самому [До 10], але потім приїжджає в будинок до своєї колишньої дружини: «Він являється до неї як духівник і закликає її до релігійного відродження ». Вронський (Балашёв) і Анна (Тетяна Сергіївна) сваряться, він їде, вона залишає записку, йде, і через день її тіло знаходять в [[Нева|Неві]].
 
== Прототипи ==
 
=== '''Анна Кареніна''' ===
Прототипи Анни Кареніної. Один із них — Марія Олександрівна Гартунг (1832–1919), донька Пушкіна. Але нагадує вона Анну «не характером, не життям, а зовнішністю». Другий прототип — Анна Степанівна Пирогова, яку нещасливе кохання призвело до загибелі — вона кинулася під товарний потяг.
 
=== '''Костянтин Левін''' ===
Був намальований в романі як типовий образ російського ідеаліста. Одкровення щоденника Льва Миколайовича, в якому він сумлінно записував всі свої інтимні переживання, справили перед весіллям на Софію Андріївну гнітюче враження. Толстий відчував перед нею свою відповідальність і вину.
 
=== Микола Левін ===
Дмитро Миколайович Толстой. Був аскетичним, суворий і релігійний, в родині його прозвали Ноєм. Потім почав гуляти, викупив і забрав до себе продажну Машу.
 
=== '''Олексій Вронський''' ===
Граф Олексій Кирилович Вронський, в первинному варіанті роману - Іван Петрович Балашёв, потім Удашёв, Гагин.
 
* Микола Миколайович Раєвський (1839-1876), письменник, фахівець з Бавовництво.
* Олексій Костянтинович Толстой (1817-1875), флігель-ад'ютант і поет. У 1862 році одружився на С. А. Міллер-Бахметьєва, яка заради нього покинула чоловіка і сім'ю.
 
=== '''Олексій Олександрович Каренін''' ===
У первинному варіанті роману - Михайло Михайлович Ставровіч.
 
Прізвище героя сталася від грецького Кареон - голова. У Кареніна розум переважає над почуттям.
 
За задумом, Каренін був «людиною дуже добрим, цілком пішли в себе, розсіяним і не блискучим в суспільстві, такий - учений дивак», з явним авторським співчуттям малював образ Л. Н. Толстой. Але в очах Анни - він чудовисько.
 
=== Графиня Лідія Іванівна ===
Замість графині Лідії Іванівни в рукописи Л. М. Толстого фігурує сестра Кареніна, Марія Олександрівна Кареніна (Марі), дбайливо займається вихованням його сина, ім'я якого - Саша.
 
Також вона деякими рисами нагадує дочка Анни Андріївни Щербатової і голови Державної ради при Олександрі II Д. Н. Блудова, Антоніну Дмитрівну (1812-1891), релігійну даму, яка займалася благодійністю її сестру звали Лідією.
 
Примітний факт: в романі побіжно згадується якийсь сер Джон, місіонер з Індії, що мав відношення до графині Лідії Іванівні.
 
=== '''Стів Облонский''' ===
 
* Леонід Дмитрович Оболенський (1844-1888), чоловік Е. В. Толстой (дочки молодшої сестри Л. М. Толстого, Марії). Зовнішністю і характером він був схожий на Степана Аркадійовича - «досить велике зростання, білява борода, широкі плечі. Його добродушність, схильність до приємного проведення часу часу ». У деяких чорнових варіантах роману Степан Аркадійович Облонский навіть названий Леонідом Дмитровичем.
* Повітовий представник дворянства і московський губернатор Василь Степанович Перфильєв (1826-1890). Був одружений на П. Ф. Толстій (троюрідною сестрою).
 
=== князь Щербацький ===
Прототип - Сергію Олександровичу Щербатов, директор московської лосини фабрики, ад'ютант генерала І. Ф. Паскевича-Ериванське, друг А. С. Пушкіна. Його дружина була фрейліною імператриці Олександри Федорівни.
 
=== Кіті ===
Катерина Олександрівна Щербацкая, пізніше - дружина Левіна
 
Прототип - дочка Щербатова, Парасковія Сергіївна (1840-1924), до якої Л. Н. Толстой відчував симпатії, (пізніше вона вийшла заміж за графа А. С. Уварова)
 
=== Бетсі Тверська ===
Княгиня Єлизавета Федорівна Тверська, Вронська, кузина Олексія Кириловича, дружина кузена Анни Облонской (Кареніної).
 
У первинному варіанті - Міка Врасська.
 
== Проблематика ==
Рядок 82 ⟶ 137:
* Анна Кареніна (фільм, 2009). У ролі Анни&nbsp;— [[Друбич Тетяна Люсьєнівна|Тетяна Друбич]].
* 2012&nbsp;— [[Анна Кареніна (фільм, 2012)|Анна Кареніна]] (Велика Британія). У ролі Анни&nbsp;— [[Кіра Найтлі]].
* 2013 - Анна Кареніна (Італія). У ролі Анни - [[Вітторія Пуччіні]]
* 2017 - Анна Кареніна. Історія Вронського (Росія). У ролі Анни - [[Боярська Єлизавета Михайлівна]]
 
== Цікаві факти ==
 
* Номер '''48''' у ''Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів'' журналу [[Ньюсвік]]<ref>[http://www.librarything.com/bookaward/Newsweek%27s+Top+100+Books%3A+The+Meta-List Newsweek's Top 100 Books&nbsp;— список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік] {{ref-en}}</ref>.
 
* Анна Кареніна покінчила з собою на станції Обіраловка, зараз станція Залізнична в Московській області. Поруч зі станцією знаходиться ресторан і диско-бар "Анна Кареніна".
* У 1916 році вийшов фільм «Дочка Анни Кареніної».
 
== Переклад українською ==
 
* Толстой, ЛєвЛев Миколайович. Анна Кареніна. Роман на вісім частин. Переклад з російської: [[Хуторян Антін Семенович|А. Хуторяна]]. Іл. А. Ванеціана. Київ Держлітвидав, 1955.&nbsp;— 704 стор.
 
== Примітки ==