Відкрити головне меню

Зміни

м
Під деградацією [[Полімери|полімерів]], мається на увазі кілька складних і часто погано розпізнаних фізиохімічних процесів. Вони разюче відрізняються від інших обговорюваних тут явищ, отже, термін «корозія» застосовується до них, лише опосередковано. Через велику [[Молекулярна маса|молекулярну вагу]], може бути досягнуто дуже малої [[Ентропія змішування|ентропії]], шляхом змішування заданої маси полімеру з іншою речовиною, що робить їх, як правило, важко розчинними. У той час як розчинення є проблемою у деяких полімерних застосуваннях, його відносно просто розробити.
 
Більш поширеною та пов'язаною з цим вадою, є "набухання", де невеликі [[Молекула|молекули]] просочуються до структури, зменшують міцність та жорсткість і викликають зміну обсягу. І навпаки, багато полімерів (особливо гнучких вінілів) навмисно роздувають [[Пластифікатор|пластифікаторами]], які можнаможуть вирвати[[Вилуговування|вилуговуватися]] зі структури, та викликати [[крихкість]] або інші небажані зміни.
 
Найбільш поширеним видом деградації, однак, є зменшення довжини ланцюга полімеру. Механізми, які розривають полімерні ланцюги, знайомі [[Біолог|біологам]] через їх вплив на [[Дезоксирибонуклеїнова кислота|ДНК]]: [[іонізуюче випромінювання]] (найчастіше [[Ультрафіолетове випромінювання|ультрафіолетове випромінення]]), [[Радикал (хімія)|вільні радикали]] та окиснювачі, такі як [[Оксиген|кисень]], [[озон]] і [[хлор]]. Розтріскування озоном — відома проблема, що впливає, наприклад, на природний [[каучук]]. Пластичні добавки можуть дуже ефективно сповільнювати цей процес і здатні бути настільки ж простими, як ультрафіолетові поглинальні [[Пігмент|пігменти]] (наприклад, [[Оксид титану(IV)|діоксид титану]] або [[сажа]]). Пластикові сумки часто не містять ці добавки, для легшого розкладання.
4107

редагувань