Відмінності між версіями «Ковалевська Софія Василівна»

м
стиль, орфографія, коми
м (стиль, орфографія, коми)
}}
 
'''Софі́я Васи́лівна Ковале́вська''' ({{ДН|15|1|1850|3}}, [[Москва]]&nbsp;— {{ДС|10|2|1891|29|1}}, [[Стокгольм]])&nbsp;— [[математик]], письменниця і публіцистпубліцистка, походить з [[білорусь]]кої [[Шляхта|шляхти]]<ref>[http://www.belukrresurs.org/index.php?option=com_content&view=article&id=111:2009-12-14-13-52-52&catid=44:2009-12-11-10-05-44&Itemid=71 Ковалевська Софія&nbsp;— «Відомі люди, наші співвітчизники», офіційний сайт [[ВСБ]]]</ref>. [[Професор|Професорка]] [[Стокгольмський університет|Стокгольмського університету]].
 
Авторка праць з [[Математичний аналіз|математичного аналізу]] ([[диференціальні рівняння]] і [[Комплексний аналіз|аналітичні функції]]), [[механіка|механіки]] іта [[астрономія|астрономії]].
 
Перша жінка, що отримала звання професора математики у Європі<ref>[http://www.britannica.com/EBchecked/topic/323006/Sofya-Vasilyevna-Kovalevskaya Sofya Vasilyevna Kovalevskaya] // ''Encyclopædia Britannica''.</ref>. Уроджена Корвин-Круковська, дружина В.&nbsp;О.&nbsp;Ковалевського&nbsp;— основоположника еволюційної [[палеонтологія|палеонтології]], що походив із старшинського роду на [[Слобожанщина|Слобожанщині]].
 
== Життєпис ==
Софія Василівна Ковалевська народиласьНародилась 15 січня 1850&nbsp;року в Москві. Батько її&nbsp;— Василь Васильович Крюковський, буввійськовий військовим.- Він бравза участь у трьох військових походах, був нагороджений найвищими військовими орденами і медалями., Уу 1858&nbsp;р. у чині генерала її батько вийшов у відставку і переїхав з родиною до свого маєтку в с. [[Палібіно]] [[Вітебська губернія|Вітебської губернії]] ([[Білорусь]]). Тут і пройшли дитячі роки Софійки КовалевськоїСофії. Змалку вона мала такі риси характеру, як зосередженість, наполегливість у досягненні мети і цілковиту самостійність. Читати Софійка навчилася сама. Гувернантка-англійка вчила Софію хороших манер і англійської мови. УчительПередовий педагог Малевич викладав російську граматику, літературу, математику та інші предмети. Він був широко освіченою людиною, передовим педагогом.
 
Спочатку арифметики Софія не любила, але згодом захопилась нею: вона розв'язувала задачі за допомогою різних комбінацій чисел, виявляючи в цьому неабияку кмітливість. Малевич дав їй вивчати двотомний курс арифметики французького математика Бурдона, написаний для студентів Паризького університету. Вивчення геометрії також ішло успішно. Інколи, вислухавши доведення вчителя, вонаСофія доводила деякі теореми по-своєму.
 
Коли Софії виповнилось 11 років, під час зимового перебування родини Крюковських у [[Санкт-Петербург|Петербурзі]] викладачем математики до неї запросили лейтенанта флоту О.&nbsp;М.&nbsp;Страннолюбського. Вже на перших заняттях викладача здивувало те, щояк швидко дівчина так швидко засвоювала перші поняття з вищої математики&nbsp;— поняття (границі, [[Похідна|похідної]] тощо), «начебто вона їх раніше знала». Софія пояснила: «У ту хвилину, коли ви пояснювали мені ці поняття, мені раптом пригадалося, що все це було написано в лекціях [[Остроградський Михайло Васильович|Остроградського]], якими була обклеєна наша кімната, і саме поняття про границю здалося мені давно відомим».
 
Щоб жити самостійно і вчитися, восени [[1868]]&nbsp;року Софія Василівна вступає ув фіктивний шлюб з Володимиром Онуфрійовичем Ковалевським.
 
У житті Софії Василівни починається новий період: вона ізЗ захопленням відвідує лекції з фізіології професора Сєченова у Медичній академії, анатомію вивчає в лабораторії професора Грубера, біологію&nbsp;— у Мечникова, хімію&nbsp;— у Зініна і математику&nbsp;— в Страннолюбського. Така багатопредметністьБагатопредметність у навчанні пояснюється тим,підготовкою щодо Софія Василівна готувалася складати екзамени на атестат зрілостіекзаменів. Крім цього, вона мріє стати лікарем, щоб бути ближче до народу і краще служити йомулікаркою. Але склавши екзамени на атестат зрілості, вона віддає перевагу математиці. У тодішній [[Російська імперія|Російській імперії]] до вищої школи жінок не приймали. Тому подружжя Ковалевських разом із сестрою Софії Ганною виїжджають за кордон. У Гейдельберзі, де в університеті працювали видатні німецькі вчені [[Густав Роберт Кірхгоф|Кірхгоф]], [[Герман фон Гельмгольц|Гельмгольц]], [[Роберт Бунзен|Бунзен]] та інші, вона добилася дозволу відвідувати лекції. Щотижня вона слухала по 22 лекції, з яких 16&nbsp;— з математики. Навчання в університеті йшло дуже добре.
 
У Гейдельберзі, де працювали видатні вчені [[Густав Роберт Кірхгоф|Кірхгоф]], [[Герман фон Гельмгольц|Гельмгольц]], [[Роберт Бунзен|Бунзен]] та інші, Софія добилася дозволу відвідувати університетські лекції: щотижня слухала по 22 лекції, з яких 16 — з математики. Навчання в університеті йшло дуже добре.
Наприкінці 1870&nbsp;року Софія Василівна закінчує навчання в Гейдельберзі і переїздить до [[Берлін]]а, щоб продовжувати математичну освіту в столиці [[Пруссія|Пруссії]]. У берлінському університеті працював тоді визначний учений-математик [[Карл Веєрштрас]]&nbsp;— великий знавець вищих [[Трансцендентна функція|трансцендентних функцій]], абелевих і особливо складних [[Еліптична функція|еліптичних]] та ультраеліптичних. Веєрштрас працював з нею двічі на тиждень по 2 години. Німецький математик Фелікс Клейн говорив, що інтелектуальна сила Веєрштраса більше пригнічувала слухачів, ніж сприяла їх самостійній творчості. Софія Василівна, працюючи у Веєрштраса вела власну творчу роботу. Першу невелику працю вона написала для математичного журналу, але вона не була надрукована через те, що до редакції кількома днями раніше надійшла аналогічна праця іншого автора. У цей період Софія Василівна написала три складні математичні праці. Перша з них називалася «Зведення деякого класу абелевих інтегралів третього рангу до інтегралів еліптичних», її дуже високо оцінив професор Веєрштрас.
 
ДругаНаприкінці 1870&nbsp;року закінчує навчання в Гейдельберзі і переїздить до [[Берлін]]а, щоб продовжувати освіту в столиці [[Пруссія|Пруссії]]. У берлінському університеті працював визначний математик [[Карл Веєрштрас]]&nbsp;— знавець вищих [[Трансцендентна функція|трансцендентних функцій]], абелевих і особливо складних [[Еліптична функція|еліптичних]] та ультраеліптичних. Веєрштрас працював з Ковалевською двічі на тиждень по 2 години. Німецький математик Фелікс Клейн говорив, що інтелектуальна сила Веєрштраса більше пригнічувала слухачів, ніж сприяла їх самостійній творчості. Ковалевська ж, працюючи у Веєрштраса, вела власну творчу роботу. Першу невелику працю написала для математичного журналу, але друк не стався через те, що до редакції кількома днями раніше надійшла аналогічна праця іншого автора. У цей період написано три складні математичні праці. Перша з них - «Зведення деякого класу абелевих інтегралів третього рангу до інтегралів еліптичних», її дуже високо оцінив Веєрштрас. Друга праця «Про форму кільця Сатурна» доповнювала дослідження Лапласа з цього питання. Третя праця&nbsp;— «До теорії диференціальних рівнянь у частинних похідних» узагальнювала відповідні дослідження самого Веєрштраса. До Вейерштрасса цю тему досліджував відомий французький математик Коші. Теорема, що її довела Ковалевська, належить до класичних, вона увійшла до математичних курсів університету під назвою «теорема Коші-Ковалевської».
 
ВонаКовалевська співчувала революційній боротьбі та ідеям утопічного соціалізму, тому у квітні 1871&nbsp;р. разом з чоловіком В.&nbsp;О.&nbsp;Ковалевським приїхала в обложений [[Париж]], доглядала за пораненими комунарами. Пізніше брала участь у порятунку з в'язниці діяча Паризької комуни В. Жаклара, чоловіка своєї сестри-революціонерки Анни.
 
У 1874&nbsp;р. професор Веєрштрас поставив питання перед Геттінгенським університетом питання про надання Софії Ковалевській заочно і без екзаменів ступеня доктора філософії. Він писав, що Ковалевська сильна в усіх галузях математики і що кожна із трьох її трьох праць може бути достатньою підставою для присудження їйдокторського степеня доктора наукступеня. Математичний факультет університету розглянув ці праці і дав їм найвищу оцінку., Нана підставі постанови факультетучого рада Геттінгенського університету в липні 1871&nbsp;р. ухвалила надати С.&nbsp;В.надала&nbsp;Ковалевській без екзамену і диспуту, заочно ступінь доктора філософії і найвищою відзнакою.
 
Того ж року Ковалевська повертається до Петербургу. Зайняти посаду викладача математики у вищій школі вона не могла, бо це було жінкам категорично заборонено жінкам. Софія Василівна змушена булаЗмушена відійти на деякий час від наукової роботи. Вона, поринула у літературно-публіцистичну діяльність,: писала для газет наукові нариси і театральні рецензії. У домі Ковалевських можна було зустріти таких визначних учених, як Сєченов, Менделєєв, Чебишов, письменників&nbsp;— Тургенєва, Достоєвського та ін.
 
Ковалевська показує свої математичні праці Чебишову. Він даввисоко їмїх високу оцінкуоцінив за свіжість, глибину думок і порадив одну з них прочитати на VI з'їзді природодослідників і лікарів, що мав відбутися у Петербурзі в 1879&nbsp;р. Доповідь Ковалевської на тему «Зведення деякого класу абелевих інтегралів третього рангу до еліптичних інтегралів» вислухали з великою увагою. Видатні вчені М.&nbsp;Є.&nbsp;Жуковський і К.&nbsp;А.&nbsp;Тимирязєв щиро радили їй працювати й далі в цій галузі, бо вона «народилася для математики».
 
У 1880&nbsp;р. Ковалевська переїжджає в Москву і просить дозволу складати екзамени на ступінь магістра, але її прохання було відхилено. У 1881&nbsp;р виїздить до Берліна, потім у Париж. Але і там не змогла знайти викладацького місця у вищій школі. 1881&nbsp;року повернулася до Росії.
У 1881&nbsp;р. вона виїхала до Берліна, а потім у Париж. Але і там не змогла знайти місця викладача у вищій школі. Того ж 1881&nbsp;р. Ковалевська повернулася до Росії.
 
У серпні 1883&nbsp;р. VII з'їзд природодослідників і лікарів, що відбувся в [[Одеса|Одесі]], одноголосно обрав Софію ВасилівнуКовалевську головою математичної секції. Тут було зачитано дві доповіді&nbsp;— доктора філософії С.&nbsp;В.&nbsp;Ковалевської і професора [[Московський державний університет імені Ломоносова|Московського університету]] Л.&nbsp;Є.&nbsp;Жуковського. Доповідь, С.&nbsp;В.&nbsp;Ковалевської «Про інтегрування диференціальних рівнянь з частинними похідними, що визначають заломлення світла в прозорому кристалічному середовищі» викликала великий інтерес. Наступного, 1884&nbsp;р. Софіяроку ВасилівнаКовалевська зробила доповідь на цю ж тему на засіданні Паризької академії наук. Пізніше її було надруковано в записках [[Французька академія наук|Паризької академії наук]] і [[Шведська королівська академія наук|Стокгольмської академії наук]]. Праця була високо оцінена вченими всього світу, вона принесла авторці широку популярність у наукових колах. На з'їзді Софія зустрілась з професором Стокгольмського університету Міттаг-Леффлером і була запрошена зайняти посаду приват-доцента. Ковалевська дала згоду і незабаром була запрошена в [[Стокгольм]] офіційно.
 
До [[Стокгольм]]а Софія Василівна приїхала в листопаді 1883 р, а з січня 1884&nbsp;р. почала читати лекції про диференціальні рівняння з частинними похідними. У першому семестрі вона читала лекціївикладала німецькою мовою, а до початку другою семестру оволоділа [[Шведська мова|шведською мовою]] настільки, що читала цією мовоюнею лекції шведським студентам.
На VII з'їзді природодослідників Софія Василівна зустрілась з професором Стокгольмського університету Міттаг-Леффлером і дістала запрошення зайняти посаду приват-доцента в новому Стокгольмському університеті. Ковалевська дала згоду і незабаром була запрошена в [[Стокгольм]] офіційно.
 
Рада університету обрала Ковалевську штатним ординарним професором. Шведські газети помістили її портрети і біографію. Професор Міттаг-Леффлер одержував листи від газетярів Парижа, [[Лондон]]а і [[Відень|Відня]] з проханням надіслати портрет і біографію С.&nbsp;В.&nbsp;Ковалевської. Наступного року в Стокгольмському університеті С.&nbsp;В.&nbsp;Ковалевській запропонували читати, крім лекцій з чистої математики, курс лекцій зіз механіки.
До [[Стокгольм]]а Софія Василівна приїхала в листопаді 1883 р, а з січня 1884&nbsp;р. почала читати лекції про диференціальні рівняння з частинними похідними. У першому семестрі вона читала лекції німецькою мовою, а до початку другою семестру оволоділа [[Шведська мова|шведською мовою]] настільки, що читала цією мовою лекції шведським студентам.
 
Поряд з читанням лекцій в університеті Софія ВасилівнаКовалевська наполегливо проводила дослідження. Лагранжем, Найбільшнайбільш важливі дослідженняз яких відносяться до теорії обертання твердого тіла. Світову славу Ковалевській принесла її фундаментальна праця «Обертання твердого тіла навколо нерухомої точки». Ковалевська відкрила третій класичний випадок розв’язання задачі про обертання твердого тіла навколо нерухомої точки. Цим просунула вперед рішення задачі, розпочатої [[Леонард Ейлер|Леонардом Ейлером]] і [[Жозеф-Луї Лагранж|Ж. Л. Лагранжем]]. Довела існування аналітичного (голоморфних) рішення задачі [[Оґюстен-Луї Коші|Коші]] для систем диференціальних рівнянь з приватними похідними, досліджувала завдання Лапласа про рівновагу кільця Сатурна, отримала друге наближення. Вирішила завдання щодо приведення деякого класу абелевих інтегралів третього рангу до еліптичних інтегралів. Працювала також в області теорії потенціалу, математичної фізики, небесної механіки.
Рада університету обрала Ковалевську штатним ординарним професором. Шведські газети помістили її портрети і біографію. Професор Міттаг-Леффлер одержував листи від газетярів Парижа, [[Лондон]]а і [[Відень|Відня]] з проханням надіслати портрет і біографію С.&nbsp;В.&nbsp;Ковалевської. Наступного року в Стокгольмському університеті С.&nbsp;В.&nbsp;Ковалевській запропонували читати, крім лекцій з чистої математики, курс лекцій з механіки.
 
У 1888&nbsp;році [[Паризька академія наук]] оголосила третій конкурс на найкращу працю з цієї теми з видачею премії Бордена на три тисячі франків. Перші два конкурси не дали очікуваних результатів, і премію нікому не присудили. Софія ВасилівнаКовалевська надіслала свою роботу на конкурс, узявши за девіз французьку приказку: «Говори, що знаєш, роби, що повиненмаєш; що буде, те й буде». На конкурс було подано 15 праць. Спеціальна комісія Паризької академіїАкадемії визнала, що твір підвідмінним, девізомнайкращим «Говори,з що15 знаєш», відмінний,поданих; що в ньому відкрито новий випадок. Враховуючи всі наукові якості цієї праці, комісія ухвалила присудити авторові творуавторці збільшену премію: замість трьох тисяч&nbsp;— п'ять тисяч франків. Ця працяПраця була надрукована в наукових записках Паризької академії наук за [[1889]] рік. Вчені не поскупилися на оплески. Софія ВасилівнаКовалевська, настільки була приголомшена успіхом, насилу опанувала себе і вимовила слова подяки.
Поряд з читанням лекцій в університеті Софія Василівна наполегливо проводила дослідження. Лагранжем Найбільш важливі дослідження відносяться до теорії обертання твердого тіла. Світову славу Ковалевській принесла її фундаментальна праця «Обертання твердого тіла навколо нерухомої точки». Ковалевська відкрила третій класичний випадок розв’язання задачі про обертання твердого тіла навколо нерухомої точки. Цим просунула вперед рішення задачі, розпочатої [[Леонард Ейлер|Леонардом Ейлером]] і [[Жозеф-Луї Лагранж|Ж. Л. Лагранжем]]. Довела існування аналітичного (голоморфних) рішення задачі [[Оґюстен-Луї Коші|Коші]] для систем диференціальних рівнянь з приватними похідними, досліджувала завдання Лапласа про рівновагу кільця Сатурна, отримала друге наближення. Вирішила завдання щодо приведення деякого класу абелевих інтегралів третього рангу до еліптичних інтегралів. Працювала також в області теорії потенціалу, математичної фізики, небесної механіки.
 
Ковалевська оселилася поблизу Парижа, в Севрі, і доручила Міттаг-Леффлеру привезти до неї доньку. Тут вона вирішила продовжити додаткове дослідження про обертання твердих тіл для конкурсу на премію Шведської академії наук. До початку осіннього семестру в університеті Софія Василівна повернулася в Стокгольм. ПрацювалаЗакінчуючи вонадослідження, рацювала з якоюсь відчайдушною рішучістю, закінчуючи своє дослідження. Їй треба було встигнути подати його на конкурс. За цю роботу Ковалевській була присуджена Шведською академією наук премія короля Оскара II в тисячу п'ятсот крон.
У 1888&nbsp;році [[Паризька академія наук]] оголосила третій конкурс на найкращу працю з цієї теми з видачею премії Бордена на три тисячі франків. Перші два конкурси не дали очікуваних результатів, і премію нікому не присудили. Софія Василівна надіслала свою роботу на конкурс, узявши за девіз французьку приказку: «Говори, що знаєш, роби, що повинен; що буде, те й буде». На конкурс було подано 15 праць. Спеціальна комісія Паризької академії визнала, що твір під девізом «Говори, що знаєш», відмінний, що в ньому відкрито новий випадок. Враховуючи всі наукові якості цієї праці, комісія ухвалила присудити авторові твору збільшену премію: замість трьох тисяч&nbsp;— п'ять тисяч франків. Ця праця була надрукована в наукових записках Паризької академії наук за [[1889]] рік. Вчені не поскупилися на оплески. Софія Василівна, настільки була приголомшена успіхом, насилу опанувала себе і вимовила слова подяки.
 
7 листопада 1889&nbsp;року Ковалевську обрали членом-кореспондентом на фізико-математичному відділенні Російської академії наук. У квітні 1890&nbsp;року Ковалевська поїхала до Росії в надії, що її оберуть у члени академії на місце померлого математика [[Буняковський Віктор Якович|Буняковського]] і вона здобуде ту матеріальну незалежність, що дала б змогу займатися наукою в своїй країні. У Петербурзі Софія Василівна двічі була у президента академії великого князя Костянтина Костянтиновича, один раз снідала з ним і його дружиною. Він був дуже люб'язний з відомимвідомою вченимвченою і все твердив, як було б добре, якби Ковалевська повернулася на [[Батьківщина|батьківщину]]. Але коли вона побажала, як член-кореспондент, бути присутнімприсутньою на засіданні академіїАкадемії як член-кореспондент, їй відповіли, що перебування жінок на таких засіданнях «не в звичаях академії».
Ковалевська оселилася поблизу Парижа, в Севрі, і доручила Міттаг-Леффлеру привезти до неї доньку. Тут вона вирішила продовжити додаткове дослідження про обертання твердих тіл для конкурсу на премію Шведської академії наук. До початку осіннього семестру в університеті Софія Василівна повернулася в Стокгольм. Працювала вона з якоюсь відчайдушною рішучістю, закінчуючи своє дослідження. Їй треба було встигнути подати його на конкурс. За цю роботу Ковалевській була присуджена Шведською академією наук премія короля Оскара II в тисячу п'ятсот крон.
 
[[29 січня]] [[1891]] Софія Ковалевська померла у Стокгольмі від [[параліч]]у серця, спричиненого [[Пневмонія|запаленням легень]], у віці 41-го року.
7 листопада 1889&nbsp;року Ковалевську обрали членом-кореспондентом на фізико-математичному відділенні Російської академії наук.
Відспівували Софію Василівну в Свято-Преображенському храмі - найстарішій російській православній церкві в Західній Європі, а жалобний [[катафалк]] до кладовища проводжали тисячі [[швед]]ів. [[Телеграма|Телеграми]] і вінки надходили з Росії та інших країн, всі шведські газети помістили жалобні некрологи.<ref>[http://tsikave.ostriv.in.ua/publication/code-4A4FEA4581D7F/list-164FB2C2B27 «Софія Ковалевська та її формула щастя» / «Острів знань», 03 Жовтня 2012]</ref> Похована на [[Північний цвинтар (Стокгольм)|Північному кладовищі]] Стокгольма. У [[1896]] р. російські жінки на кошти, зібрані комітетом [[Вищі жіночі курси|Вищих жіночих курсів]] та іншими організаціями, встановили на могилі Софії Ковалевської в Стокгольмі пам'ятник з чорного [[граніт]]у, вивезеного з Росії<ref>[http://osvita.ua/vnz/reports/biograf/23799/ Софія Василівна Ковалевська: біографічні відомості /Osvita.ua. Видавництво «Плеяди»]</ref>.
 
У квітні 1890&nbsp;року Ковалевська поїхала до Росії в надії, що її оберуть у члени академії на місце померлого математика [[Буняковський Віктор Якович|Буняковського]] і вона здобуде ту матеріальну незалежність, яка дала б змогу займатися наукою в своїй країні.
 
У Петербурзі Софія Василівна двічі була у президента академії великого князя Костянтина Костянтиновича, один раз снідала з ним і його дружиною. Він був дуже люб'язний з відомим вченим і все твердив, як було б добре, якби Ковалевська повернулася на [[Батьківщина|батьківщину]]. Але коли вона побажала, як член-кореспондент, бути присутнім на засіданні академії, їй відповіли, що перебування жінок на таких засіданнях «не в звичаях академії».
 
[[29 січня]] [[1891]] Софія Ковалевська померла у Стокгольмі від [[параліч]]у серця, спричиненого [[Пневмонія|запаленням легень]] у віці 41-го року.
Відспівували Софію Василівну в Свято-Преображенському храмі - найстарішій російській православній церкві в Західній Європі, а жалобний [[катафалк]] до кладовища проводжали тисячі [[швед]]ів. [[Телеграма|Телеграми]] і вінки надходили з Росії та інших країн, всі шведські газети помістили жалобні некрологи.<ref>[http://tsikave.ostriv.in.ua/publication/code-4A4FEA4581D7F/list-164FB2C2B27 «Софія Ковалевська та її формула щастя» / «Острів знань», 03 Жовтня 2012]</ref>
Похована на [[Північний цвинтар (Стокгольм)|Північному кладовищі]] Стокгольма. У [[1896]] р. російські жінки на кошти, зібрані комітетом [[Вищі жіночі курси|Вищих жіночих курсів]] та іншими організаціями, встановили на могилі Софії Ковалевської в Стокгольмі пам'ятник з чорного [[граніт]]у, вивезеного з Росії<ref>[http://osvita.ua/vnz/reports/biograf/23799/ Софія Василівна Ковалевська: біографічні відомості /Osvita.ua. Видавництво «Плеяди»]</ref>.
 
== Див. також ==
* [[1859 Ковалевська]]&nbsp;— астероїд, названий на честь цієї жінкивченої.
* [[Софія Ковалевська (фільм, 1956)]]
* [[Софія Ковалевська (фільм, 1985)]]