Феофіл (Булдовський): відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Робот: заміна категорії Репресовані у СРСР на Репресовані в СРСР |
AHbot (обговорення | внесок) м правопис |
||
Рядок 1:
{{Однофамільці|Булдовський (прізвище)}}
'''Феофіл Булдовський''' ({{н}}{{ДН|5|8|1865}}, [[Василівка (Семенівський район)|Василівка]] [[Хорольський повіт|Хорольського повіту]] — {{пом}}{{ДС|20|1|1944}}, тюрма [[НКВС СРСР]]) — український православний церковний діяч, [[митрополит ]]всієї України [[Українська соборно-єпископська церква|Української соборно-єпископської церкви]]([[1929]]–[[1937]]), митрополит [[Українська Автокефальна Православна Церква (1942—1944)|Української автокефальної православної церкви]] ([[1942]]–[[1943]]), [[
== Біографія ==
Рядок 14:
У червні [[1925]] виступив одним із організаторів Собору єпископів у [[Лубни|Лубнах]] (тепер Полтавська область), на якому було проголошено утворення Української православної церкви з канонічною послідовною ієрархією (див. [[Українська соборно-єпископська церква]]). Обраний заступником архієпископа всієї України [[Погорілко Павло Ферапонтович|Павла Погорілка]], а після його арешту — митрополит усієї України (з січня [[1929]]) з місцем перебування у [[Харків|Харкові]], пізніше — у [[Луганськ]]у. Із закриттям у Луганську [[1937]] року останньої церкви повернувся до Харкова, де проживав як приватна особа.
Улітку [[1942]] р. до Харкова прибув місійний єпископ [[Українська автокефальна православна церква|УАПЦ]] Мстислав. Нарада [[27 липня]] 1942 р., яка пройшла в Харкові за участи митрополита Феофіла, єпископа Переяславського Мстислава, членів Харківського єпархіяльного управління та голови Полтавського єпархіяльного управління, ухвалила: «Визнати, що парафії, підпорядковані Високопреосвященнішому владиці Феофілу на терені Харківської, Полтавської, Сумської і Курської областей, становлять складову частину Української Православної Автокефальної Церкви на чолі з адміністратором
У 1942-[[1943]] — митрополит Харківський УАПЦ.
|