Джеймс Гопвуд Джинс: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
уточнення, шаблон, категоризація
Рядок 1:
{{Науковець}}
[[Файл:James Hopwood Jeans.jpg|thumb|right|Джеймс Гопвуд Джинс]]
'''Джеймс Гопвуд Джинс''' ({{lang-en|Sir James Hopwood Jeans}}; [[11 вересня]] [[1877]]  — [[16 вересня]] [[1946]], [[Доркінг]], [[Велика Британія]]) — англійський астроном, фізик і математик, член [[Лондонське королівське товариство|Лондонського королівського товариства]] (1906).
 
== Життєпис ==
 
Народився в Ормзкірку. У 1900 році закінчив [[Триніті-коледж (Кембридж)|Триніті-коледж]] [[Кембриджський університет|Кембриджського університету]]. У 1901-19051901—1905 і 1910-19121910—1912 роках викладав математику в тому ж університеті, в 1905-19091905—1909 роках — професор прикладної математики в [[Принстонський університет|Принстонському університеті]] ([[США]]). У 1912 році залишив викладання і повністю присвятив себе дослідницькій роботі. УУпродовж 1923-19441923—1944 -років — співробітник обсерваторії [[Маунт-Вілсон]] (США), в 1935-19461935—1946 роках — професор астрономії Королівського інституту ([[Лондон]]).
 
До 1914 року основне місце в наукових роботах Джинса займали [[кінетична теорія газів]] і [[Теплове випромінювання|теорія теплового випромінювання]]. Для астрофізики велике значення має виведений в 1905 році ним незалежно від [[Джон Вільям Релей|Дж. В.Джона Релея]] закон розподілу енергії в довгохвильовій частині [[спектр]]у [[Абсолютно чорне тіло|абсолютно чорного тіла]].
 
Від половинисередини 1910-х років інтереси Джинса зосередилися майже виключно на [[астрофізика|астрофізиці]]. У 1914-19161914—1916 роках він розглянув задачу про фігури рівноваги рідких обертових мас, яку до нього розв'язували [[Анрі Пуанкаре]], [[Джордж Говард Дарвін|Дж.Г.Джордж Дарвін]], [[Ляпунов Олександр Михайлович|О.&nbsp;М.&nbsp;Ляпунов]]. Джинс пішов далі своїх попередників. Він показав, що в результаті еволюції масивного рідкого тіла, що швидко обертається, або має відбуватися розподіл цього тіла на дві частини і таким чином можуть утворюватися подвійні зірки, або тіло набуває дуже сплощеної <!--сочкоподібної--> форми і речовина зривається з його екваторіальних гострих країв. Останній процес Джинс пов'язував з утворенням [[спіральна туманність|спіральних туманностей]]. Він дійшов висновку, що планетна система не може утворитися з маси газу, що обертається і стискається. На цій підставі він відкидав космогонічні теорії [[Іммануїл Кант|І.Іммануїла Канта]] і [[П'єр-Симон Лаплас|П.С.'єра-Симона Лапласа]] і запропонував припливну теорію утворення [[Сонячна система|Сонячної системи]], яка з'явилася подальшою розробкою теорії Т.&nbsp;К.&nbsp;Чемберліна і Ф.&nbsp;Р.&nbsp;Мультона; вона була дуже популярна в 1920-30-ті роки. Згідно з припливною теорією планети утворилися з речовини, вирваної із Сонця гравітаційним тяжінням зірки, що проходила близько. Джинс показав, що з маси, яка відокремилася при такій катастрофі, могло утворитися кілька невеличких тіл. Оскільки близьке проходження двох зірок &nbsp;— явище малоймовірне, це означало, що планетні системи зустрічаються дуже рідко. Космогонічну теорію піддали були критиці Н. &nbsp;Н. &nbsp;Парійський, Л. Спітцер, В. Лейтен, які показали її неспроможність. Дослідження Джинса з рівноваги обертових мас були підсумовані у нарисі «Проблеми космогонії і зоряної динаміки» (1919). Джон Вільям Релей
У роботі «Динамічна теорія газів» (1916) Джині виклав теорію [[дисипація|дисипації]] планетних атмосфер, зумовленої максвеллівським розподілом швидкостей; знайшов формулу для потоку дисипації внаслідок теплового випаровування газу в планетній атмосфері (формула Джинса). Вперше кількісно розглянув у 1929 питання про гравітаційну нестійкість — наростання збурень густини речовини під дією сил тяжіння; отримав вираз для критичного розміру збурень, що виникають в речовині (так звана довжина хвилі Джинса). Застосував апарат кінетичної теорії газів до ансамблю зірок, що входять до скупчення. Показав, що розподіл швидкостей зірок в скупченнях має з часом наближатися до максвеллівської внаслідок їхнього взаємного гравітаційного впливу один на одного при зближенні. Використав цю ідею для оцінки віку зоряних систем. Низка робіт присвячена теорії внутрішньої будови й еволюції зірок, вони засновані на уявленнях, які неможливо було перевірити в той час і які виявилися помилковими.
 
У роботі «Динамічна теорія газів» (1916) Джині виклав теорію [[дисипація|дисипації]] планетних атмосфер, зумовленої максвеллівським розподілом швидкостей; знайшов формулу для потоку дисипації внаслідок теплового випаровування газу в планетній атмосфері (формула Джинса). Вперше кількісно розглянув у 1929 році питання про гравітаційну нестійкість &nbsp;— наростання збурень густини речовини під дією сил тяжіння; отримав вираз для критичного розміру збурень, що виникають в речовині (так звана довжина хвилі Джинса). Застосував апарат кінетичної теорії газів до ансамблю зірок, що входять до скупчення. Показав, що розподіл швидкостей зірок ву скупченнях має з часом наближатися до максвеллівської внаслідок їхнього взаємного гравітаційного впливу один на одного при зближенні. Використав цю ідею для оцінки віку зоряних систем. Низка робіт присвячена теорії внутрішньої будови й еволюції зірок, вони засновані на уявленнях, які неможливо було перевірити в той час і які виявилися помилковими.
У 1928 Джинс припинив наукові дослідження і надалі успішно займався популяризацією науки. Широке визнання заслужили його книги «Всесвіт навколо нас» (1929), «Загадкова Всесвіт» (1930), «Зірки і їхні долі» (1931), в яких є викладалися складні питання фізики і астрономії. Відомий своєю філософською інтерпретацією науки, в якій він стояв на позиціях сучасного фізичного ідеалізму.
 
У 1928 Джинс припинив наукові дослідження і надалі успішно займався популяризацією науки. Широке визнання заслужили його книги «Всесвіт навколо нас» (1929), «Загадкова Всесвіт» (1930), «Зірки і їхні долі» (1931), в яких є викладалисявикладені складні питання фізики і астрономії. Відомий своєю філософською інтерпретацією науки, в якій він стояв на позиціях сучасного фізичного ідеалізму.
 
== Відзнаки ==
Президент [[Лондонське королівське астрономічне товариство|Лондонського королівського астрономічного товариства]] (1925-19271925—1927).
 
[[Королівська медаль]] Лондонського королівського товариства (1919), [[Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства]] (1922), медаль Б. Франкліна Інституту ім. Б. Франкліна (1931), премія ім. Дж. К.Адамса Кембриджського універстетууніверситету. [227]
 
== Див. також ==
* [[Нестійкість Джинса]]
* [[2763 Джинс]] -&nbsp;— астероїд, названий на честь науковця.
 
== Примітки ==
{{reflist}}
 
== Посилання ==
 
* [http://www.astronet.ru/db/msg/1219991 Джейм Джинс на сайті Астронет]
* [http://www.britannica.com/eb/article-9043471/Sir-James-Jeans Стаття в Британіці]
{{DEFAULTSORT:Джинс, Джеймс Гопвуд}}
{{бібліоінформація}}
 
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Англійські фізики]]
[[Категорія:Англійські астрономи]]
Рядок 37 ⟶ 40:
[[Категорія:Науковці Принстонського університету]]
[[Категорія:Члени Лондонського королівського товариства]]
[[Категорія:НародилисьНауковці, 11на вереснячесть яких названо астероїд]]
[[Категорія:Народились 1877]]
[[Категорія:Померли 16 вересня]]
[[Категорія:Померли 1946]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо астероїд]]
[[Категорія:Математики за алфавітом]]