Франки: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м уточнення |
|||
Рядок 49:
У 406 році франки на чолі із Гоаром завдали поразки аланам та вандалам, які намагалися перетнути Рейн. Проте прагнення інших франків розширити землі на римський частині прирейнської області призвело до війни зі Стиліхоном, який у 408 році завдав останнім тяжкої поразки. Але вже у 410–411 роках, скориставшись міжуслобицями в Галлії, франки вдерлися до імперії.
В цей час все більшу вагу набирають салічні франки. Цим вони завдячують діяльності своїх королів — [[Фарамонд]]а (сина короля Маркомира (VI) та [[Хлодіон|Хлодіона (VIII)]]. Проте останнього розбив [[Флавій Аецій|Еціус]] у 428 році. Наступний король, Меровей (II), від якого пішла назва [[Меровінги|династії]], брав участь у битві на Каталаунських полях на боці римлян проти гуннів Аттіли.
З кінцем [[4 століття|4-го]] і початком [[5 століття|5-го ст.]] велика частина франків прибула на лівий берег нижнього Рейну: заселила територію на південь від [[Ла-Манш]]у до річки [[Сомма (річка)|Сомми]]; наприкінці [[5 століття|5-го століття]] вони на чолі із вождем [[Хлодвіґ]]ом (сином Хільдеріка I) вдерлися на територію [[Галлія|Галлії]] і, розбивши римського намісника (фактично незалежного володаря) Сіагрія під [[Суассон]]ом у [[486]], підкорили місцевих романізованих [[галли|галлів]], а пізніше розбили війська [[алемани|алеманів]] неподалік від [[Кельн]]у.
| |||