Ванда Одольська: відмінності між версіями

Батька звали Тадеуш<ref name="MP1954">{{Monitor Polski|1954|98|1160}}.</ref>. Наприкінці [[1940-ті|40-х]] і на початку [[1950-ті|50-х]] років ХХ ст. була коментаторкою радіопередачі «Справи і люди» та однією з ведучих пропагандистської передачі «Fala 49», у якій вихваляла [[Йосип Сталін|Сталіна]], засуджувала «американських паліїв, заводіїв, доморослих спекулянтів», звинувачувала [[примас]]а [[Стефан Вишинський|Стефана Вишинського]] у відсутності патріотизму, говорила, зокрема, що «це завдяки Сталіну поляк знову любить квіти, спокійно працює і вірить у тривкість миру»<ref>Wiesław Kot, „Polskie dekady. Kronika naszych czasów”, Wydawnictwo Podsiedlik-Raniowski i spółka, Poznań, b.d.w., s. 25</ref>. Після смерті свого редакційного колегіїколеги, ведучого «Fala 49» Стефана Мартики, застреленого 9 вересня 1951 р., Одольська попрохала [[Болеслав Берут|Берута]] надати їй захист [[Міністерство громадської безпеки (Польща)|МГБ]]<ref name="TP">{{Cytuj stronę | url =http://www.bibula.com/?p=52621 | tytuł =Na usługach komuny | data dostępu = 2013-11-08 | autor =Tadeusz Płużański | opublikowany =Bibuła, pismo niezależne | praca = | data = 29 лютого 2012 | język =польською }}</ref>. У березні 1953 року після смерті Сталіна стверджувала: «Цього болю не можна виплакати. Цієї втрати не можна виміряти нічим»<ref>Wojciech Roszkowski, „Najnowsza historia Polski 1914-1993” t. 2, Warszawa 1995, s. 263.</ref>. Була коханкою офіцера МГБ, а потім радіожурналіста Єжи Рибчинського<ref name="TP"/>.