|
}}
'''Карл ГуставҐустав ЮнгЮнґ''' ({{lang-de|Carl Gustav Jung}}) (*[[26 липня]] [[1875]] — †[[6 червня]] [[1961]]) — [[Швейцарія|швейцарський]] [[психоаналітик]], [[психологія|психолог]], [[філософія культури|філософ культури]], родоначальник [[Аналітична психологія|аналітичної психології]].
Вперше запропонував ряд філософських концепцій: [[архетипи|архетип]], [[колективне несвідоме]], [[Комплекс (психологія)|комплекс]], [[синхронічність]]. Значно поглибив і розширив уявлення про [[несвідоме]]. Широкою популярністю зараз користується його система психологічних типів (див. напр. [[Соціоніка]], [[Інтроверсія — екстраверсія]]).
Вивчав медицину в [[університет]]ах [[Базельський університет|Базеля]] (1895—1900 роки) і [[Цюрихський університет|Цюриха]] (1902 рік). З 1906 року був учнем і близьким соратником [[Зигмунд Фрейд|Зигмунда Фрейда]]. Однак, у процесі практичної роботи з пацієнтами, ЮнгЮнґ поступово розійшовся думками зі своїм учителем. У 1913 році стосунки Фрейда з ЮнгомЮнґом зазнали кризи і закінчилися розривом.
На думку Карла ЮнгаЮнґа, несвідоме зовсім не є «темним океаном» пороків і плотських потягів, які були витіснені зі свідомості у процесі історичного розвитку людини; швидше, це — склад втрачених спогадів, а також апарат інтуїтивного сприйняття, який значно перевершує можливості свідомого мислення.
== Наукові погляди ==
По-перше, ЮнгЮнґ розвивав гіпотезу, згідно з якою [[мислення]] переважало над [[чуття]]м у чоловіків, а у середовищі жінок чуття, у порівнянні з мисленням, мало значно більший пріоритет. Згодом ЮнгЮнґ відмовився від цієї гіпотези.
Він заперечував ідеї, згідно з якими особистість повністю визначається її досвідом, навчанням і впливом оточення. ЮнгЮнґ вважав, що кожен індивід з'являється на світ із «цілісним особистісним ескізом, який потенційно представлений з самого народження», і що «оточення зовсім не дає можливості особистості нею стати, а лише виявляє те, що вже було в ній закладено», таким чином відмовившись від низки положень [[психоаналіз]]у. Разом з тим ЮнгЮнґ виділяв декілька рівнів несвідомого: індивідуальне, сімейне, групове, національне, расове і колективне несвідоме, яке включає в себе універсальні для всіх часів і культур архетипи. ЮнгЮнґ вважав, що існує певна спадкова структура психіки, яка розвивалася сотні тисяч років, яка змушує нас переживати і реалізовувати наш життєвий досвід цілком визначеним чином. І ця визначеність виражена в тому, що ЮнгЮнґ назвав архетипами, які впливають на наші думки, почуття, вчинки.
[[Файл:Jung 1910-rotated.jpg|thumb|left|Карл ГуставҐустав ЮнгЮнґ перед психіатричною лікарнею у Бурггельці ({{lang-de|Burghölzi}}) в [[Цюрих]]у]]
ЮнгЮнґ є автором асоціативного тесту, в ході якого піддослідному пропонують ряд слів і аналізують швидкість реакції при називанні вільних асоціацій до цих слів. Аналізуючи результати тестування людей, ЮнгЮнґ припустив, що деякі сфери досвіду в людини набувають автономного характеру і не підкоряються свідомому контролю. Ці емоційно заряджені частини досвіду ЮнгЮнґ назвав [[Комплекс (психологія)|комплексами]]. В основі комплексу, як він припускав, завжди можна відшукати архетипне ядро.
ЮнгЮнґ припускав, що частина комплексів виникає у результаті психотравматичних ситуацій. Як правило, це моральний конфлікт, що цілком витікає з неможливості повного включення сутності суб'єкта. Проте достеменно природа виникнення і розвитку комплексів невідома. Образно, травмуючі ситуації відколюють від его-комплексу шматочки, які заходять глибоко у підсвідомість і далі набувають деякої автономії. Згадування інформації, пов'язаної з комплексом, посилює захисні реакції, що заважають усвідомленню комплексу.
Комплекси намагаються проникнути у свідомість через сни, тілесні та поведінкові симптоми, відтінки стосунків, марення чи галюцинації у психозі, переважаючи наші свідомі наміри (свідому мотивацію). При неврозі межа, що розділяє свідоме і несвідоме ще збережена, але підточена, що дозволяє комплексам нагадувати про своє існування, про глибокий мотиваційний розкол особистості.
Лікування за ЮнгомЮнґом відбувається шляхом інтеграції психологічних складових особистості, а не просто як опрацювання несвідомого за Фройдом. Комплекси, що виникають, як уламки після ударів психотравмувальних ситуацій, приносять не лише нічні жахи, хибні вчинки, забування необхідної інформації, але й є провідниками творчості. А отже, поєднати їх можна за допомогою арт-терапії («активної уяви») — свого роду спільної діяльності між людиною та її рисами, несумісними з її свідомістю в інших формах діяльності.
Через різницю у змісті й тенденціях свідомого і несвідомого, їхнього кінцевого поєднання не відбувається. Замість цього з'являється «трансцендентна функція», що робить перехід від однієї установки до іншої органічно можливим без втрати несвідомого. Її поява є високо афективним явищем — набуттям нової установки.
{{початок цитати}}[[Німці]] проявляють особливу слабкість перед лицем цих демонів внаслідок своєї неймовірної [[Сугестивність|сугестивності]]. Це виявляється в їхній любові до підпорядкування, в їхній безвольній покірності [[наказ]]ам, які теж є [[навіювання]] тільки в іншій формі. Це відповідає загальній психічній неповноцінності німців, наслідком їхнього невизначеного становища між Сходом і Заходом. Вони єдині на Заході, хто при загальному виході зі східної утроби націй найдовше залишилися зі своєю матір’ю. Врешті-решт вони відійшли, але прибули надто пізно, тоді як ''[[росіяни|мужик]]'' взагалі не думав звільнитися. Тому німців глибоко мучить [[Комплекс меншовартості|комплекс неповноцінності]], який вони намагаються компенсувати [[Манія величі|манією величі]].<ref>[http://www.ji-magazine.lviv.ua/2016/Yung_Demoniv_pryvablyuyut_masy.htm Карл Густав Юнг: "Демонів приваблюють маси"]. (інтерв'ю «Die Weltwoche» [[11 травня]] [[1945]]) — [[Ї (часопис)|Культурологічний часопис «Ї»]]</ref>{{кінець цитати}}
== ЮнгЮнґ у кіно, літературі ==
Карл ГуставҐустав ЮнгЮнґ стверджує, що міф — це форма колективної свідомості, міфологія виникає як родова свідомість, тобто людина у первісному світі існує як невід'ємна частина роду. Людина не відрізняє себе від інших людей та від усього роду взагалі. Міф не є ілюзією або вигадкою, а історична необхідність. Міфи створюються не тільки для пояснення навколишнього світу, а й для того, щоб встановити з цим світом контакт.
Про ЮнгаЮнґа була зокрема знята документальна стрічка «[[Дзеркало тіней]]» на базі монологу радянського психолога [[Брудний Арон Абрамович|А. А. Брудного]],<ref>http://www.akipress.org/people/news:151/</ref> що вийшла на [[Леннаучфільм]]і (режиссер — [[Бакенбаєва Мерувет Сативалдиївна]])<ref>http://www.tvin.ru/distribuciya/show/movie890</ref>
* Фільм «Небезпечний метод» (2011)
== Див. також ==
* [[Емма Юнг|Емма Юнґ]]
* [[11518 Юнг|11518 Юнґ]]<ref>{{DMPN}}</ref>
== Бібліографія ==
* ''Психологічні типи''. — Львів: [[Астролябія (видавництво)|Астролябія]], 2010. — 692 с. — ISBN 978-966-8657-30-6;
* ''Воспоминания, сновидения, размышления'' (пер. И. Булкиной). — К.: AirLand, 1994. — 416 с. — ISBN 5-88230-019-3.
* ''AION: Нариси щодо символіки самості. – Львів: [[Астролябія (видавництво)|Астролябія]], 2016. – 432 с. — ISBN 978-617-664-066-0.''
== Примітки ==
== Посилання ==
* [http://www.uamodna.com/articles/karl-gustav-yung-chym-biljshe-natovp-tym-nikchemnishyy-indyvid/ Карл ГуставҐустав ЮнгЮнґ: Чим більший натовп, тим нікчемніший індивід] // UaModna, 14 вересня 2015
* [http://eprints.zu.edu.ua/11783/1/етикa-1.pdf ЮнгЮнґ Карл ГуставҐустав] ''Тофтул М. Г.'' Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2
* [https://www.britannica.com/biography/Carl-Jung Encyclopedia Britannica — Carl Jung] {{ref-en}}
== Література ==
* ''П. Горностай''. Юнґ Карл Ґустав // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.793 ISBN 978-966-611-818-2
* Степан Процюк про Василя Стефаника, Карла-ГуставаҐустава ЮнгаЮнґа, Володимира Винниченка, Архипа Тесленка, Ніку Турбіну / [[Процюк Степан Васильович|С. Процюк]]. — Київ : [[Грані-Т]], 2008. — 96 сторінок. — (Серія «[[Життя видатних дітей]]»). — ISBN 978-966-465-155-1
{{Вікіпосилання
| 