Софійський собор (Константинополь): відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м правопис
→‎Базиліка Юстиніана: Виправлена граматика
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування з мобільної програмки
Рядок 50:
[[27 грудня]] [[537]] року відбулося урочисте освячення нової церкви, яке здійснив [[Константинопольський Патріарх]] [[Міна (Константинопольський Патріарх)|Міна]]. Храм висвятили на честь [[Свята Софія|Святої Софії]], вдови, яка виховувала своїх дочок — [[Святі Софія, Віра, Надія й Любов|Віру, Надію та Любов]] у глибокій християнській вірі. Навіть [[катування]]ми дівчат не змусили зректися віри. Потім їх [[страта|стратили]]. Убита горем мати прожила ще три дні, а потім померла. [[Християнська Церква]] зарахувала їх до числа [[мученик]]ів, а на честь Святої Софії почали будувати храми, собори та церкви по всьому світу.
 
Вже з моменту спорудження за церквою закріпилась назва «велика»<ref>{{книга |автор = Robert S. Nelson |заголовок = Hagia Sophia, 1850-1950: Holy Wisdom Modern Monument |місце = Chicago |видавництво = University of Chicago Press |рік = 2004 |сторінки = 10|ISBN = 0226571718}}</ref>. Для здійснення богослужінь у соборі використовувалася численні дорогоцінні [[священні посудини]]. Для виготовлення дорогоцінного престолу собору, за повідомленням [[Дорофей Монемвасійський|Дорофея Монемвасійського]], використали «''злато, срібло, мідь, електр, залізо, скло, камені чесні багато, яхонти, смарагд, бісер, касідер, магніт, он(ікс)ій, алмази й інше до сімдесяти двох різних речей''»<ref>Цитируется по {{книга| відповідальний= Л.В.Алексеев| заголовок= Крест - хранитель всея Вселенныя : История создания и воссоздания креста преподобной Евфросинии, игумении Полоцкой |посилання= http://polotsk.nm.ru/hram3_1.htm#up |місце= Минск| видавництво= Вестник Белорусского Экзархата |рік= 1996| сторінок= 126}}</ref>. Штат [[церковнослужитель|церковно-]] і [[священнослужитель|священнослужителів]] собору при Юстиніані був розрахований на 525 особиосіб: 60 [[священик]]ів, 100 [[диякон]]ів, 40 [[дияконісса|дияконіс]], 90 [[іподиякон]]ів, 110 [[читець (клірик)|читців]], 25 співочих і 100 придверних<ref>Новелли Юстиніана 3. гл. 1.</ref>. В добу правління імператора [[Іраклій I (візантійський імператор)|Іраклії І]] штат розрісся до 600 осіб<ref>{{книга |автор = Успенский Ф. И. | заголовок = История Византийской империи VI-IX веков |місце = М. |видавництво = Мысль | рік = 1996 |сторінки=335 | isbn = ISBN 5-244-00838-2}}</ref>. Згідно з сорок третьою [[Новели Юстиніана|Новелою Юстиніана]] від кожної торгово-ремісничій корпорації виділялася певна кількість майстерень (ергастирії), доходи від яких йшли на потреби храму Святої Софії.
 
Однак за кілька років після закінчення будівництва, імовірно, [[551]] року, [[землетрус]] зруйнував частину собору<ref>Хронографія [[Феофан Сповідник|Феофана]]'', рік 6051 / 551</ref>. Собор також постраждав від землетрусу [[989]] року, особливому руйнуванню піддався його [[купол]]. Будівлю підперли [[Контрфорс (архітектура)|контрфорсами]], від яких вона втратила свій колишній вигляд. Обвалений купол перебудував вірменський майстер [[Трдат Архітектор]], автор [[Анійський собор|Анійського собору]], причому архітектор зробив купол навіть більш піднесеним.