Військова музика: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Tryhlav (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Рядок 11:
| піджанри =
| споріднені = [[класична музика]]
| регіональні = Прусський, французький, англійський та радянський стилі
| локальні =
| інші =
}}
'''Військова музика''' — [[Музичний твір|музичні твори]] та система виконавчих засобів, що служать цілям [[Стрій військовий|стройового навчання]] та [[патріотизм|патріотичного]] й [[Естетика|естетичного]] виховання військ.
 
== Історія ==
[[Файл:Tulumbaz 5.jpg|right|250пкс|міні|Україна, Запоріжжя. Музей історії зброї. [[Тулумбас]]]]
[[Файл:Hetmanci.jpg|right|200пкс|міні|Сердюки на марші під бій [[Військовий довбиш|довбиша]]]]
Ще за часів [[Київська Русь|Київській Русі]] наприкінці I тисячоліття [[Труба (музичний інструмент)|труби]], [[Сопілка|сопелі]], [[накри]], [[литаври]], [[Дримба|варган]]и, [[тулумбас]]итулумбаси супроводжувала військові походи, звучали під час ритуалів [[Ініціація (обряд)|посвячення]] у воїніввоїни, клятви на вірність [[Князь|князю]], виходу у [[Марш (пересування військ)|похід]], зустрічі переможців, [[Військове поховання|урочистої відправи]] загиблих у бою воїнів, а також славлення князя [[Дружина (військо)|дружинниками]].
 
Починаючи від XVI ст., [[Українські народні пісні|українська]] [[Українська нація|національна]] військова музика пов'язана з [[КозакиУкраїнське козацтво|козацтвом]], насамперед із [[Військо Запорозьке|запорізьким військом]]. Невіддільна від військового побуту, вона поділялася на «ратну» (для військових походів, урочистих зустрічей послів), «генеральну» (існувала при [[гетьман]]і) та «полкову» музику (при кожному козацькому [[Полковий устрій Гетьманщини|полку]] та полковому музичному цеху). Показово, що литаври, [[бубон]], як і [[прапор]], [[булава]], [[бунчук]] та [[печатка]], були знаками ([[Клейноди|клейнодами]]) гетьманської влади. Службова діяльність полкових козацьких оркестрів включала сигнальну службу та участь у [[церемоніал]]ах. Відповідно до [[Полковий устрій України|територіально-полкового устрою]] в Україні існувала мережа полкових військових музикантів. З музичних інструментів на той час використовували [[Сурма (інструмент)|сурми]] — військові під віданням сурмача та литаври — військові клейноди полку, що знаходилися у довбиша (традиційно литаври були зображені на полковій печатці), також до військових музик належали трембачі, які грали на трубах та виконавці, які грали на [[пищалка]]х.
[[Файл:Вибори_полковником_Мартина_Пушкаря_Панно_у_Полтавському_земстві.jpg|right|250пкс|міні|Сурмачі на картині [[Васильківський Сергій Іванович|С.Васильківського]]]]
З середини XVIII&nbsp;ст.<ref>за матеріалами [[Рум'янцевський опис Малоросії 1765—1769|Рум'янцевського опису]] 1766&nbsp;р.</ref> до складу полкової військової музики були додані трубачі, [[Валторна|валторністи]] та [[Гобой|гобоїсти]]. Полкових музик очолював старший музика («отаман трубецький»), який теж був виконавцем, найчастіше&nbsp;— трембачем. За досліджень [[Житецький Павло Гнатович|П. Житецького]] та [[Багалій Дмитро Іванович|Д. Багалія]], до складу полкової музики XVII—XVIII&nbsp;ст. належав особливий тип військових [[кобзар]]ів та [[бандурист]]ів. Декілька таких виконавців згадуються в архівному документі [[Полтава|Полтавської]] міської книги 1711 року: вони належали до військових музикантів [[Полтавський полк|Полтавського полку]]. Найчастіше бандуристами та кобзарями ставали ті козаки, що втрачали зір у боях або в полоні. Як зауважив Д. Багалій, сліпих виконавців (бандуристів, кобзарів, трубачів) офіційно приймали у полкову службу ''«в качестве музыкантов и выдавали им жалование наравне со зрячими»''.
Рядок 57:
 
== Джерела ==
* Чернова І. В., «Становлення військово-оркестрової служби ЗСУ: Історико-культурогічний аспект» 2011 &nbsp;р.
 
== Посилання ==