Шилінг: відмінності між версіями

Шилінги також карбувалися на польських і східнослов'янських землях як [[Білонна монета|білонні]] і мідні монети, де вони відомі під назвою [[шеляг]]. У давньоруському літописі згадується, що [[Поляни (східні)|поляни]] платили данину [[Хозари|хозарам]] шелягами. Вірогідно, що шеляг був слов'янським назвою візантійського [[солід]]у або відповідної йому монети. Спершу на польських і східнослов'янських землях в обігу були шеляги хрестоносців, прусські, поморскі (померанскі), з 70-х років [[XVI століття]] їх стали карбувати в [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]. Вперше шилінги в Польщі почав карбувати король [[Сигізмунд I Старий]] (1506-1548). Вага монети в 1,24 г (0,23 г срібла). Згодом вартість шилінги значно зменшилася, і вони стали найдрібнішими білонними монетами. З другої половини [[XVІI століття]] шеляг став карбуватися вже з чистої міді. Після поділів Речі Посполитої польській шеляг чеканилакарбувала Австрія для [[Галичина|Галичини]]. Останні шеляги випускав [[Гданськ]] в 1812 році. На території Естонії і Латвії шилінг був грошово-рахунковою одиницею до грошової реформи 1422-1426 років. Після реформи шилінгами стали називати монети, які до цього часу називалися артіг. Шилінги, поряд з [[пфеніг]]ами, були основними монетами на території Естонії і Латвії в XV-XVII століттях.