Відкрити головне меню

Зміни

Скасовано останні 2 редагування (78.26.151.67) і відновлено версію 22319800 Author23: Вандалізм
}}
 
'''Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Мстисла́в І''' (у миру ''Степан Іванович Скрипник''; [[10 квітня]] [[1898]], [[Полтава]] — [[11 червня]] [[1993]], [[Ґрімсбі]], [[Канада]]) — визначний український церковний діяч, патріарх Київський і Всієї України [[Українська автокефальна православна церква|УАПЦ]], патріарх Київський і всієї Руси-України [[Українська православна церква Київського патріархату|УПЦ (КП)]], Первоієрарх [[Українська Автокефальна Православна Церква в Діаспорі|УАПЦ в Діаспорі]],. канонічність[[Почесний якогогромадянин не визнавалася світовим православ'ям.Тернополя]], [[Хорунжийхорунжий]] [[Армія УНР|Армії УНР]]. [[Небіж|Племінник]] (син сестри) [[Петлюра Симон Васильович|Симона Петлюри]].
 
== Ранні роки, армія, суспільна праця ==
З 1923 р. перебував на еміграції у Варшаві. Закінчив Вищу школу політичних наук у Варшаві.
 
[[1930]] року, бувши обраний депутатомпослом до Польського сейму, захищав права українців у Польщі. Уперше голосно проявив себе у лютому 1931-го, коливідколи під час засідання сейму фізично принизив, розбившинабив обличчяпику депутатупослу-комуністу Фердинанду Ткачову. Також зокрема, виступав в сеймі проти укладення додаткової угоди [[20 червня]] 1938 року до [[Конкордат 1925|Конкордату 1925]] між урядом Республіки Польщі та Ватиканом, внаслідок чого було знищено понад 100 православних церков [[Підляшшя]] та [[Холмщина|Холмщини]], ревіндиковано близько 2800 га землі, що належала церкві.<ref>''І. Пилипів.'' Правовий статус Греко-Католицької Церкви в Другій Речі Посполитій (1925—1939&nbsp;рр.)</ref><ref>''Володимир Вишневський.'' Трагедія православних церков у Польщі / Пам'ятки України.&nbsp;— К., №&nbsp;4 за 1990&nbsp;;&nbsp;— №&nbsp;1 за 1991.&nbsp;— 64 с.&nbsp;— С. 18–19.&nbsp;— ISSN 0131-2685</ref>
 
1940 року&nbsp;— повітовий інспектор у м. Холм.
З 1940 року&nbsp;— колабораціоніст, співпрацював з німецькою окупаційною владою у Польщі, був повітовим інспектором міста Холм.
 
Брав участь у церковному та громадському житті: представляв мирян у єпархіальних радах, став членом Митрополичої ради та ініціатором і головою товариства «Українська школа» у [[Рівне|Рівному]]. Очолював [[1941]] року організацію допомоги та милосердя під назвою Український допоміжний комітет.
 
[[1 вересня]] [[1941]] року в місті [[Рівне]] відбулося перше засідання [[Українська рада довір'я на Волині|Української ради довір'я на Волині]]&nbsp;— громадського органу самоуправління на чолі з [[Степан Скрипник|Степаном Скрипником]]. До її складу увійшли відомий письменник [[Улас Самчук]], провідні діячі [[Організація українських націоналістів революційна|ОУН(б)]] на [[Північно-Західні Українські Землі|ПЗУЗ]] [[Ростислав Волошин]], [[Омелян Грабець]], [[Сергій Качинський]]. Того дня на засіданні Української ради довір'я на Волині створено «Тимчасову Адміністрацію Української Православної Церкви», яку очолив архієпископ [[Полікарп (Сікорський)]].
Восени 1941 року Скрипник був обраний заступником голови Української церковної ради, на Волині та зв'язковим цієї Ради зі Всеукраїнською церковною радою в Києві. З серпня 1941 року в окупованому Рівному став видавцем нацистського журналу «Волинь», в якому публікувався з прогітлерівського і антисемітською риторикою.<blockquote>" І сьогодні звільнені кров'ю і працею німецького воїна з найстрашніших кайданів 23-річної московсько-жидівської азіатської неволі, ми, українці, з гордо піднятим чолом повертаємо до нової Європі, до тієї Європи, яка з'явилася в геніальному баченні Великого Європейця - Адольфа Гітлера. У таку Європу ми віримо, таку Європу ми проповідуємо, про таку Європу ми мріяли впродовж 23 років, за таку Європу пролито море найціннішої, української крові "</blockquote>
 
== Праця на церковній ниві ==
== Розкольницька церковна діяльність ==
Обраний заступником голови [[Холм]]ської єпархіальної ради.
 
Не маючи ані духовної освіти, не мінімального стажу праці на церковній ниві, уУ квітні [[1942]]&nbsp;р. був висвячений у [[Ієрей|ієреї]], а. [[14 травня]], згідно з рішенням Собору [[Українська автокефальна православна церква|УАПЦ]] в [[Андріївська церква|Кафедральному Соборі Андрія Первозваного]] у Києві, [[хіротонія|хіротонізований]] на єпископа Переяславського Української православної церкви.
 
У [[Почаїв|Почаєві]] вів переговори з митрополитом Української автономної церкви [[Олексій (Громадський)|Олексієм (Громадським)]] про об'єднання двох церков, підписав [[8 жовтня]] [[1942]]&nbsp;р. «[[Акт поєднання]]».
По смерті митрополитів [[Іван (Теодорович)|Іоана]] (в [[1971]]) та [[Никанор (Абрамович)|Никанора]] (в [[1969]]) очолив [[Українська православна церква США|УПЦ у США]] а також діаспору в Європі та Австралії.
 
У [[1963]] і [[1971]] зустрічався з [[Патріарх Константинопольський|Константинопольським Патріархом]], домагався від патріарха узяття під свій омофорповернення УПЦ в СШАправ, протеякими останнійвона постійнокористувалась відмовляв Мстиславу, мотивуючи це тим що УПЦ в США як церква, була побудована на засадах філетизму,до який[[1686]] в(екзархат православнійу церквіскладі вважаетьсяКонстантинопольського єрєсьюпатріархату).
 
На початку [[1976]] року виступив на захист українського священика, радянського політичного в'язня, отця Василя Романюка (майбутнього [[Патріарх Володимир (Романюк)|патріарха Володимира]]), який демонстративно вийшов з-під ієрархії Російської православної церкви і оголосив про перехід до ієрархії [[УАПЦ]].
 
Підтримував рух церковного росколу в Україні (за відродження [[УАПЦ|Української Автокефальної Православної Церкви]]), який почався в [[1988]] році, після святкування [[Тисячоліття хрещення Русі|1000-ліття Хрещення Руси-України]].
 
== Патріарх УАПЦ ==
30.10.1989&nbsp;р. був проголошений патріархом Української автокефальної православної церкви в Україні та за кордоном.
30.10.1989&nbsp;р. церковними розкольниками у УРСР був проголошений своїм митрополитом.
 
На Всеукраїнському Православному Соборі в Києві [[6 червня]] [[1990]] року, за участю понад 700 делегатів з усієї України (серед яких було 7, щойно висвячених, єпископів і близькопонад 100200 священиків, переважно з Західної України), Собором затверджено факт утворення УАПЦ і обрано його Патріархом Київським і всієї України. Світове православ'я, в основі усіх помістних церков, відмовилося визнавати цей собор як і УАПЦ, а Мстислава почали іменувати розкольником.
20 жовтня 1990 після 49-річної розлуки прибув в Україну митрополит Мстислав (Скрипник) приїхав(Літературна доУкраїна, Києва1990, 25 жовтня). ПотімВже 27 жовтня поїхаввідбув з душпастирським візитом до Львова.
 
А вже [[18 листопада]] 1990 року в Соборі святої Софії в Києві відбулася його інтронізація: став першим Патріархом УАПЦ.
20 жовтня 1990 Мстислав (Скрипник) приїхав до Києва. Потім 27 жовтня поїхав з душпастирським візитом до Львова.
 
Після створення 1992&nbsp;р. [[УПЦ КП]], проголошений її Предстоятелем з титулом Патріарха, проте сам Мстислав цього не визнавав, як і існування УПЦ КП.
[[18 листопада]] 1990 року в Соборі святої Софії в Києві відбулася його інтронізація: став першим Патріархом УАПЦ.
 
Після створення 1992&nbsp;р. [[УПЦ КП]], проголошений її Предстоятелем з титулом Патріарха, проте сам Мстислав цього не визнавав, як і існування УПЦ КП.
 
1992 року передав прапор [[Третя Залізна стрілецька дивізія Армії УНР|3-ї Залізної дивізії Дієвої Армії УНР]] новоствореній українській армії; бойовий прапор зберігається в музеї Збройних сил України.