Вікіпедія

Розпад СРСР: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
шаблон
оформлення
Рядок 107:
Незалежність Литви тоді не була визнана ні центральним урядом СРСР, ні іншими країнами (крім [[Ісландія | Ісландії]]). У відповідь на це [[Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік|радянським урядом]] в середині 1990 року була зроблена економічна блокада Литви, а пізніше була застосована і військова сила&nbsp;— починаючи з 11 січня 1991 року радянськими частинами були зайняті Будинок друку у Вільнюсі, телевізійні центри і вузли в містах, інші громадські будівлі (т.&nbsp;зв. «[[КПРС|партійна]] власність»). 13 січня радянські війська [[Січневі події у Вільнюсі|штурмом взяли телевежу у Вільнюсі]], зупинивши республіканське телемовлення. Місцеве населення здійснювало масову протидію, в результаті чого загинуло 13 осіб, десятки отримали поранення<ref name="KM">[http://www.megabook.ru/Article.asp?AID=620648 Вильнюсские события в январе 1991&nbsp;г.]</ref>.
16 січня [[Верховна Рада Литовської РСР]] видала Постанову «Про опитування жителів Литовської Республіки» (уточнивши його потім постановою від 18 січня 1991 року), згідно з якою в Литві мало пройти всенародне опитування з питання [[Незалежність|незалежності]] республіки, вже проголошеної 11 березня минулого року. Це було розцінено [[Президент СРСР|Президентом СРСР]] як намір блокувати виконання в республіці рішень про проведення всесоюзного референдуму щодо збереження СРСР. Він назвав це опитування і спроби оголосити його «плебісцитом про майбутнє Литовської держави»&nbsp;— юридично недійсними<ref>Указ Президента СССР от [[5 февраля]] 1991 года № УП-1425 «О решениях Верховного Совета Литовской ССР от 16 и 18 января 1991 года о проведении опроса жителей республики» // Ведомости СНД и ВС СССР.&nbsp;— 1991.&nbsp;— №&nbsp;7.&nbsp;— ст. 181.</ref>. Участь у [[Всесоюзний референдум про збереження СРСР|всесоюзному референдумі]] було блоковано місцевою владою і відбулося тільки на виборчих дільницях, організованих в обмеженій кількості в будівлях, [[Січневі події у Вільнюсі|контрольованих до того моменту силовими органами Центру]].
 
9 лютого було проведене всенародне опитування (або ж «виборча консультація») з питання незалежності Литви. У ньому взяло участь 84&nbsp;% виборців, 90,4&nbsp;% з них висловилися за незалежну демократичну [[Литва| Литовську Республіку]]. На цій підставі 12 лютого [[Ісландія]] визнала факт декларованої раніше незалежності Литви.<ref name="islandnez">{{cite web|author=Ken Polsson|date=2007-2010|url=http://www.islandnet.com/~kpolsson/worldhis/wor1991.htm|title=Chronology of World History January — February 1991|publisher=|accessdate=2011-01-24|lang=en|archiveurl=http://www.webcitation.org/616XEuVTx|archivedate=2011-08-21}}</ref>.
Рядок 241:
{{main|Загальнонаціональний конгрес чеченського народу }}
[[Файл:Flag_of_OKCHN.gif|міні|праворуч|230пкс|Прапор Конгресу]]
Влітку 1990 року група видних представників чеченської інтелігенції виступила з ініціативою проведення Чеченського національного з'їзду для обговорення проблем відродження національної культури, мови, традицій та історичної пам'яті. 23-25 листопада ​​в Грозному пройшов Чеченський національний з'їзд, який обрав Виконавчий комітет на чолі з головою генерал-майором [[Джохар Дудаєв|Джохаром Дудаєвим]].<ref name="Мемориал">{{cite news | title=Хроника вооружённого конфликта | author=А.В.Черкасов и О.П.Орлов |publisher=[[МемориалМеморіал (организацияорганізація)|Мемориал]]| url=http://www.memo.ru/hr/hotpoints/chechen/itogi/xp90.htm | lang=ru}}</ref>
 
27 листопада Верховна Рада [[Чечено-Інгушська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Чечено-Інгушської АРСР]] під тиском виконкому ЧНС і масових акцій прийняла Декларацію про державний суверенітет Чечено-Інгушської Республіки. 8-9 червня 1991 пройшла 2-я сесія Першого Чеченського національного з'їзду, який оголосила себе [[Загальнонаціональний конгрес чеченського народу|загальнонаціональним Конгресом чеченського народу]]. Сесія прийняла рішення про позбавлення влади парламенту і проголосила [[Чеченська Республіка Ічкерія|Чеченську Республіку Нохчи-чо]], а тимчасовим органом влади проголосила Виконком ЗКЧН на чолі з Джохаром Дудаєвим.
Рядок 338:
|align="center" data-sort-value="881116"|16 листопада 1988
|align="center" data-sort-value="910820"|8 травня 1990<ref name="estonia" />
|align="center" data-sort-value="910906"|6 вересня 1991<ref>Постановление [[ГосударственныйДержавна СоветРада СССРСРСР|Государственного Совета СССР]] от [[6 сентября]] [[1991]] №&nbsp;3-ГС «О признании независимости Эстонской Республики»</ref>
|-
![[Литовська РСР]]
Рядок 344:
|align="center" data-sort-value="890418"|26 травня 1989
|align="center" data-sort-value="900311"|11 березня 1990<ref name="litva" />
|align="center" data-sort-value="910906"|6 вересня 1991<ref>Постановление [[ГосударственныйДержавна СоветРада СССРСРСР|Государственного Совета СССР]] от [[6 сентября]] [[1991]] №&nbsp;1-ГС «О признании независимости Литовской Республики»</ref>
|-
![[Латвійська РСР]]
Рядок 350:
|align="center" data-sort-value="890728"|28 липня 1989
|align="center" data-sort-value="900504"|4 травня 1990<ref name="latvia" />
|align="center" data-sort-value="900504"|6 вересня 1991<ref>Постановление [[ГосударственныйДержавна СоветРада СССРСРСР|Государственного Совета СССР]] от [[6 сентября]] [[1991]] №&nbsp;2-ГС «О признании независимости Латвийской Республики»</ref>
|-
! [[Азербайджанська РСР]]
Рядок 430:
[[8 грудня]] [[1991]] року глави трьох з чотирьох республік, засновників Радянського Союзу,&nbsp;— [[Білорусь|Білорусі]], [[Росія|Росії]] та [[Україна|України]],&nbsp;— зібравшись в [[Біловезька пуща|Біловезькій пущі]], констатували, що СРСР припиняє своє існування, оголосили про неможливість утворення Союзу Суверенних Держав і підписали [[Біловезька угода|Угоду про створення]] [[СНД|Співдружності Незалежних Держав]]. Підписання угоди викликало негативну реакцію Горбачова, однак після серпневого путчу реальної влади він вже не мав. За словами Бориса Єльцина, Біловезька угода не розпускала СРСР, а лише констатувала його фактичний до того моменту розпад<ref>[http://www.rusarchives.ru/statehood/10-12-soglashenie-sng.shtml Распад СССР. Образование Российской Федерации | Виртуальная выставка к 1150-летию зарождения российской государственности]</ref><ref name=autogenerated5>[http://sssr.net.ru/denons.html ''Прибыловский В., Точкин Гр.'' Кто и как упразднил СССР]</ref><ref>[http://www.tass-ural.ru/pub/?id=1171 Ровно 15 лет назад распался СССР]</ref>.
 
[[10 грудня]] [[Верховна Рада України]] c застереженнями ратифікувала угоду про створення СНД. За ратифікацію проголосувало 288 депутатів. Відразу після цього відбулася телефонна розмова Кравчука з [[Станіслав Шушкевич|Шушкевичем]], який в цей момент вів засідання [[Верховна Рада Республіки Білорусь|Верховної Ради Білорусі]]. Після закінчення цієї розмови білоруські депутати поставили угоду на голосування. За ратифікацію проголосувало 263 депутата. Згадки про СРСР залишалися в [[Конституція Білорусі|Конституції Республіки Білорусь]] року аж до прийняття нової в березні [[1994]] року<ref>[[s:Конституция Республики Беларусь (1978)/редакция 22 февраля 1994 года]]</ref><ref name="isakov">''[[Исаков, Владимир Борисович|Владимир Исаков]]''. Расчлененка. Кто и как развалил Советский Союз: Хроника. Документы. М., Закон и право. 1998.</ref>.
 
У той же день народні депутати СРСР Олександр Оболенський і Володимир Самарін почали збір підписів серед своїх колег за скликання надзвичайного VI [[З'їзд народних депутатів СРСР|З'їзду народних депутатів СРСР]]. Під зверненням до Президента і Верховної Ради СРСР з пропозицією скликати З'їзд підписалося 397 депутатів<ref>Из истории создания Конституции Российской Федерации. Конституционная комиссия: стенограммы, материалы, документы (1990—1993 гг.) Т. 6: Дополнительные, мемуарные, справочные материалы, стр. 917—922. М., Фонд конституционных реформ. 2010. ISBN 978-5-9901889-2-1</ref>.
Рядок 438:
{{цитата|''Будь-які республіки не можуть приймати на себе вирішення питань, що стосуються прав та інтересів інших республік. З цієї точки зору констатація того, що "Союз РСР як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування" може розглядатися лише як політична оцінка ситуації і не має юридичної сили.''
 
''Комітет конституційного нагляду звертає увагу на необхідність вирішувати всі питання відносин між державами і народами нашої країни на основі принципів конституційної законності, верховенства права, дотримання загальновизнаних міжнародних норм.<ref>{{cite web|url=http://nash-sovremennik.ru/p.php?y=2007&n=1&id=6|title=Агония власти|author=Николай Рыжков.|publisher=«[[Наш современник]]», № 1, 2007|accessdate=2013-11-15}}</ref>''|3=|4=}}
 
Практичних наслідків ця заява не мала.
Рядок 507:
Опираючись на дані заяви в сукупності з рішенням держав-учасниць Співдружності, [[24 грудня]] [[1991]] [[Президент Російської Федерації|російський президент]] [[Єльцин Борис Миколайович|Борис Єльцин]] офіційним посланням проінформував [[Генеральний секретар ООН|Генерального секретаря ООН]] [[Хав'єр Перес де Куельяр]]а про те, що «членство Союзу Радянських Соціалістичних Республік в Організації Об'єднаних Націй, зокрема в Раді Безпеки, у всіх інших органах і організаціях системи ООН продовжується при підтримці країн СНД Російською&nbsp;Федерацією».
 
Лист також містив формулювання про те, що країна «в повній мірі зберігає відповідальність за всі права і зобов'язання СРСР відповідно до Статуту ООН».<ref>{{Cite web |url=https://web-beta.archive.org/web/20140831202146/http://www.iaea.org/Publications/Documents/Infcircs/Others/inf397.shtml |title=INFCIRC/397 - Note to the Director General from the Ministry of Foreign Affairs of the Russian Federation |website=web-beta.archive.org|accessdate=2017-05-06}}</ref><ref name=":0" /> Того ж дня повідомлення було передане постійним радянським представником в ООН Юрієм Воронцовим генсеку організації.<ref>{{Cite web|url=http://www.pseudology.org/Zalinyan/Glava_4_1.htm|title=Народ|website=www.pseudology.org|accessdate=2017-05-06}}</ref> Про наступний хід подій існує тільки коротке інформаційне повідомлення [[Міністерство закордонних справ Російської Федерації|МЗС РФ]] наступного змісту:
 
{{цитата|''Генеральний секретар направив текст послання всім членам ООН і, посилаючись на думку юридичного департаменту Секретаріату ООН, запропонував вважати, що це звернення носить повідомчий характер, констатує реальність, і не вимагає формального схвалення з боку ООН. Про згоду з таким підходом повідомили всі постійні члени Ради Безпеки та інші провідні країни, і з 24 грудня 1991 року Російська Федерація продовжила членство в ООН.''|3=|4=}}
 
Незважаючи на лаконічність офіційної позиції [[Міністерство закордонних справ Російської Федерації|МЗС РФ]] питання про членство вирішувалося не «буденно&nbsp;і&nbsp;технічно», а в ході багатогодинних консультацій з [[Міжнародний суд ООН|Міжнародним судом ООН]]. Для підтвердження своєї позиції [[26 грудня]] Міністерство додатково направило ноту на ім'я голови, яка, однак, в цілому повторювала зміст президентського листа. Аналогічні документи були направлені і в інші міжнародні організації, до яких входив СРСР, продовживши членство колишньої [[Наддержава|наддержави]].<ref>{{Cite web|url=https://www.iaea.org/sites/default/files/infcirc397.pdf|title=Information circular|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://web-beta.archive.org/web/20140831202146/http://www.iaea.org/Publications/Documents/Infcircs/Others/inf397.shtml|title=INFCIRC/397 - Note to the Director General from the Ministry of Foreign Affairs of the Russian Federation|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>
 
Перебравши на себе повноваження СРСР, Росія у ноті свого МЗС від [[13 січня]] [[1992]] року вкотре''&nbsp;''заявила про «продовження здійснення прав та виконання обов'язків, що витікають з міжнародних договорів, укладених СРСР».
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Розпад_СРСР