Актор: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Акторка є у словниках, то чому тут не має бути?
Рядок 3:
 
[[Файл:Antoine_Watteau_-_Actors_from_the_Com%C3%A9die_Fran%C3%A7aise_-_WGA25475.jpg|thumb|Актори «[[Комеді Франсез]]»]]
'''Акто́р''', '''акто́рка''', '''актри́са''' ({{lang-la|actor}} — той, хто діє) — виконавець [[Роль|ролей]] в драматичних, оперних, балетних, естрадних, [[цирк]]ових виставах та [[кінофільм]]ах, творець сценічних образів.
 
Стиль, напрям і жанр мистецтва акторів визначаються характером [[драматургія|драматургії]], нац. особливостями [[театр]]у, складом глядачів та постановочними принципами. Мистецтво А. завжди набуває типових ознак, характерних для стилю певної [[епоха|історичної епохи]].
Рядок 19:
 
[[Файл:Театр Корифеїв.gif‎|thumb|Трупа першого Постійного українського театру — [[Театр корифеїв|Театру корифеїв]]]]
Драматургія [[Котляревський Іван Петрович|Котляревського]], Квітки-Основ'яненка, Шевченка і сценічне мистецтво Щепкіна, пройняте «надзвичайною правдоподібністю» (Шевченко), сприяли розвиткові українського акторського мистецтва, яке збагачувалося завдяки близьким і постійним творчим взаємозв'язкам з передовими діячами рос. театр. культури. В 1-й пол. 19 ст. в кріпацьких, а потім у приватних театрах формувалася сценічна майстерність перших укр. профес. акторів, таких, як К. Соленик, Л.  Млотковська та ін. Корифеї укр. сцени [[Кропивницький Марко Лукич|Кропивницький]], [[Карпенко-Карий Іван|Карпенко-Карий]], [[Саксаганський Панас Карпович|Саксаганський]], [[Садовський Микола Карпович|Садовський]] і [[Заньковецька Марія Костянтинівна|Заньковецька]], основуючись на принципах реалістичної естетики Шевченка, Франка, Пушкіна, Гоголя, Чернишевського, розуміли театр як школу високих громадських ідеалів.
 
Визначним теоретиком реалістич. мистецтва А. був рос. режисер [[Станіславський Костянтин|К. С. Станіславський]], який узагальнив досвід творчості А. багатьох віків і народів. За вченням Станіславського, перевтілення є вершиною акторського мистецтва; воно принципово відрізняє А. школи переживання від А. школи удавання (зображення). Перевтілення передбачає здатність А. жити справжніми почуттями героя, коли А. органічно оволодіває думками, діями і вчинками втілюваного образу.