Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
| портрет = Зображення:Ilya Mechnikov nobel.jpg
| зображення_розмір = 300px
| зображення_підпис = Пан Мечников 1908 року<br/><small>світлина з видання «Les Prix Nobel» (1909, Амстердам)</small>
| дата народження = 15.5.1845(3)
| місце народження = [[Іванівка (Куп'янський район)|Іванівка]], [[Куп'янський повіт]], [[Харківська губернія]], {{UKR}}
| громадянство = {{FRA}}
| підданство = {{RUSold}}
| національність = Українецьукраїнець
| галузь =
| заклад =
| ступінь =
| керівник =
| учні = [[Гамалія Микола Федорович|Микола Гамалія]], <br/>[[Савченко Іван Григорович|Іван Савченко]], <br/>[[Безредка Олександр Михайлович|Олександр Безредка]]
| нагороди = {{Орден Почесного легіону}}<br/>{{НобелівськаПремія|з фізіології або медицини|1908}} <br/> [[медаль Коплі]]
}}
{{Othernames|Мечников}}
{{НобелівськаПремія}} ''' Ілля Ілліч Мечников''' ({{н}} {{ДН|15|5|1845|3}}, [[Іванівка (Куп'янський район)|Іванівка]], [[Харківська губернія]], [[Російська імперія]]&nbsp;— {{†}} {{ДН|15|7|1916|2}}, [[Париж]], [[Третя французька республіка|Французька республіка]])&nbsp;— український та французький науковець, один з основоположників порівняльної [[Патологія|патології]], еволюційної [[Ембріологія|ембріології]], [[Імунологія|імунології]] і [[Мікробіологія|мікробіології]]<ref>{{cite journal | last = Вергунов | first = В.А. | authorlink = | coauthors = | title = Україна та Франція у житті та творчому доробку нобелівського лауреата І.І. Мечникова (1845-1916): невідома архівна сторінка історії вітчизняної агробіології | journal = Сільськогосподарська мікробіологія: Міжвід. темат. наук. зб. | volume = 8 | issue = | pages = 168-177 | publisher = | location = [[Чернігів]] | date = 2008 | language = | url = http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25899 | jstor = | issn = | doi = | id = | mr = | zbl = | jfm = | accessdate = }}</ref>, творець наукової школи. Член-кореспондент ([[1883]]), почесний член ([[1902]]) [[Петербурзька академія наук|Петербурзької АН]].
 
Розробив теорії зародкових листків, походження багатоклітинних організмів.
[[1867]] року захистив магістерську дисертацію, а [[1868]]&nbsp;— став доктором зоології.
 
[[1867]] &nbsp;— обраний доцентом [[Новоросійський університет|Новоросійського університету]] в Одесі, а за рік&nbsp;— доцентом [[Петербурзький університет|Петербурзького університету]]. Разом з [[Ковалевський Олександр Онуфрійович|Олександром Ковалевським]] Мечников поклав початок новій науці&nbsp;— порівняльної ембріології (порівняльній історії розвитку тварин).
 
[[1882]] &nbsp;— відкрив явище [[Фагоцитоз|фагоцитозу]], тобто процесу поглинання і перетравлення клітинами організму чужорідних для нього частинок. На цьому відкритті засновані методи запобігання людей від інфекції.
 
[[1886]] &nbsp;— спільно з [[Гамалія Микола Федорович|Миколою Гамалією]] заснував в Одесі першу в [[Російська імперія|країні]] [[Одеська бактеріологічна станція|бактеріологічну станцію]] (сьогодні&nbsp;— Одеський науково-дослідний інститут вірусології та епідеміології імені І.&nbsp;І.&nbsp;Мечникова). [[1887]] року змушений покинути Російську імперію через патріотичну проукраїнську позицію.
 
[[1888]] &nbsp;— переїхав до Франції для роботи в [[Пастерівський інститут|Пастерівському інституті]]; займався загальнопатологічними питаннями, вивчав проблеми довголіття і ввів в медичний обіг термін «геронтологія», створивши однойменну науку. З [[1905]] р.&nbsp;— заступник директора [[Пастерівський інститут|Пастерівського інституту]].
 
[[1908]] &nbsp;— Мечникову (спільно з німецьким вченим [[Пауль Ерліх|Паулем Ерліхом]]) було присуджено [[Нобелівська премія|Нобелівську премію]] у галузі фізіології та медицини за праці про імунітет.
 
Помер у [[Париж]]і 15 липня [[1916]] року у віці 71 року після кількох інфарктів міокарда. Урну з прахом поставили в [[Пастерівський інститут|Пастерівському інституті]].
Наукову діяльність Мечников почав дуже рано. У дев'ятнадцять років ([[1864]] р.), закінчивши [[Харківський університет]] і маючи вже кілька друкованих робіт, він виїхав за кордон, де пробув три роки.
 
[[1882]] &nbsp;— виявив явища [[фагоцитоз]]у, про що доповів у [[1883]] році на VII з'їзді російських природознавців і лікарів в [[Одеса|Одесі]].
 
Для підготовки кандидатської роботи Мечников вирушив влітку [[1864]]&nbsp;р. до острову [[Гельґоланд|Гельголанд]] у [[Північне море|Північному морі]]. Протягом наступних трьох років Мечников займався вивченням ембріології безхребетних. 5 вересня велика група зоологів прибула з [[Гельґоланд|Гельголанду]] в [[Гіссен]] на з'їзд натуралістів.
Мечников став працювати в лабораторії Рудольфа Лейкарта в [[Гіссен]]е. Досліджуючи розмноження деяких круглих черв'яків, Мечников відкрив у цих тварин раніше невідоме науці явище гетерогонії, тобто чергування поколінь з переміжними формами розмноження.
 
[[1865]] &nbsp;— переїхав для продовження досліджень у [[Неаполь]], де спільно з молодим російським зоологом [[Ковалевський Олександр Онуфрійович|Олександром Ковалевським]] проводив досліди з ембріонального розвитку морських безхребетних. За роботу, в якій вони показали, що зародкові листки багатоклітинних тварин є, по суті, гомологічними (демонструють структурну відповідність), як і повинно бути у форм, зв'язаних загальним походженням, вони в 1867&nbsp;р. отримали премію імені [[Бер Карл Максимович|Карла Бера]], що присуджується Академією наук за роботи з ембріології.
 
[[1867]] &nbsp;— захистивши дисертацію про ембріональний розвиток риб і ракоподібних, Мечников отримав докторський ступінь [[Петербурзький університет|Петербурзького університету]], де потім викладав зоологію і порівняльну анатомію.
 
У [[1868]]-[[1870]]&nbsp;рр., з короткими перервами, Мечников продовжив за кордоном дослідження з ембріології різних груп безхребетних.
Взимку 1870 почав читати зоологію студентам університету в [[Одеса|Одессі]].
 
З [[1870]] по [[1882]] &nbsp;— ординарний професор кафедри зоології та порівняльної анатомії [[Новоросійський університет|Новоросійського університету]] (сьогодні&nbsp;— [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Одеський університет ім. Мечникова]]) в [[Одеса|Одесі]]. У [[1881]]&nbsp;р. реакційні дії уряду посилилися, і Мечников, подавши у відставку, [[1882]] року переїхав у італійську [[Мессіна|Мессіну]].
 
[[1886]]&nbsp;— повернувся до [[Одеса|Одеси]], щоб очолити знову організований Бактеріологічний інститут, де він вивчав дію фагоцитів собаки, кролика і мавпи на бактерії, що спричинюють [[Бешиха|бешиху]] і [[епідемічний поворотний тиф]]. Його співробітники працювали також над вакцинами проти холери курей і [[Сибірка|сибірки]] овець.
 
[[1887]] &nbsp;— переслідуваний газетярами і місцевими лікарями, які дорікали Мечникову щодо відсутності у нього медичної освіти, він вдруге залишив Російську імперію.
 
Проте, незважаючи на вкрай несприятливу обстановку, що склалася в [[Одеса|Одесі]], Мечникову вдалося в ці роки зробити чимало чудових наукових відкриттів, висновків і узагальнень. Продовжуючи дослідження в області порівняльної ембріології, він, зокрема, висловив свою теорію «паренхімелли», що є істотним етапом у розвитку вчення про походження багатоклітинних тварин. Відповідно до цієї теорії, багатоклітинні тварини походять від вимерлого предка&nbsp;— істоти, в будові якого були лише дві частини: шар зовнішніх клітин і внутрішня частина, що складалася з суцільної маси клітин, здатних захоплювати і перетравлювати харчові частинки,&nbsp;— «паренхіма». Об'єкт досліджень Мечников назвав «паренхімеллою», а пізніше&nbsp;— «фагоцителлою».
Зустріч у [[1888]]&nbsp;р. з [[Луї Пастер]]ом в [[Париж]]і привела до того, що великий французький вчений запропонував Мечникову завідувати новою лабораторією в [[Пастерівський інститут|Пастерівському інституті.]] Мечников працював там протягом наступних 28 років ([[1888]]-[[1916]]), продовжуючи дослідження фагоцитів. Займався проблемами геронтології, вивчаючи явища старіння організму («Этюды о природе человека», [[1904]]; «Этюды оптимизма», [[1907]]).
 
[[1891]] &nbsp;— обраний почесним доктором [[Кембриджський університет|Кембриджського університету]] і брав участь в [[Лондонський міжнародний конгрес|Лондонському міжнародному конгресі]], де він виступив зі зведенням результатів своїх досліджень і вельми успішно полемізував з противниками своєї теорії.
 
[[1894]] &nbsp;— брав участь в міжнародному конгресі бактеріологів у [[Будапешт]]і.
 
[[1897]] &nbsp;— виступив на конгресі в [[Москва|Москві]] з доповідями з чумних питань і за підсумками своїх робіт про фагоцитарних реакціях проти мікробних отрут&nbsp;— токсинів.
 
У роботі «Невосприимчивость в инфекционных болезнях» ([[1901]]) виклав фагоцитарну теорію імунітету. Створив теорію походження багатоклітинних організмів. Праці з проблеми старіння.
 
[[1904]] &nbsp;— член [[Французька академія наук|Французької академії наук.]]
 
[[1908]] року&nbsp;— спільно з [[Пауль Ерліх|Паулем Ерліхом]] удостоєний [[Нобелівська премія|Нобелівської премії]] з фізіології і медицини «за праці з імунітету».
 
[[1909]] &nbsp;— повернувся на батьківщину, де продовжував дослідження кишкових мікробів і черевного тифу.
 
[[1911]] &nbsp;— очолив організовану їм експедицію з вивчення туберкульозу серед населення калмицьких степів.
 
Ілья Ілліч створив вітчизняну школу епідеміологів, мікробіологів, імунологів і патологів; брав активну участь у створенні науково-дослідних установ, що розробляли різні форми боротьби з інфекційними захворюваннями. Низька бактеріологічних і імунологічних інститутів в країнах СНД, в тому числі і в Україні, носить його ім'я. Під його безпосереднім керівництвом пройшли навчання понад сорока лікарів з [[Росія|Росії]] та [[Україна|України]], які спеціалізувалися на лікуванні інфекційних хвороб. Вони залишили помітний слід в науці: [[Безредка Олександр Михайлович|О.&nbsp;Безредка]], [[Заболотний Данило Кирилович|Д.&nbsp;Заболотний]], [[Тарасевич Лев Олександрович|Л.&nbsp;Тарасевич]], [[Гамалія Микола Федорович|М.&nbsp;Гамалія]], М.&nbsp;Я.&nbsp;Чистович, Г.&nbsp;Н.&nbsp;Габричевский, [[Бардах Яків Юлійович|Я.&nbsp;Бардах]], С.&nbsp;В.&nbsp;Коршун і багато інших, що склали згодом цвіт вітчизняної профілактичної медицини.