Інтелектуальна власність: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 193:
== Комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності ==
З юридичної точки зору комерціалізацію інтелектуальної власності (прав на результати інтелектуальної діяльності) можна розглядати як систему правовідносин щодо забезпечення умов сприйняття цих прав як товару та отримання правовласниками прибутку від його використання іншими особами (користувачами результатів інтелектуальної діяльності) <ref>Любов М. Поняття та механізм комерціалізації інтелектуальної власност [Текст] / Майданик Любов. // Юридична Україна. – 2014. – №7. – С. 39.</ref>.
З економічної точки зору комерціалізація інтелектуальної власності (ІВ) розглядається як одна з двох основних форм реалізації інтелектуальної власності в ринковій економіці, під якою слід розуміти процес залучення результатів інтелектуальної діяльності в господарський обіг шляхом продажу виключних майнових прав інтелектуальної власності на договірній основі <ref>Інтелектуальна власність [Текст] : підручник / В. Д. Базилевич. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2014.</ref>.
Механізм комерціалізації ІВ представляє собою систему юридичних та економічних механізмів конверсії прав на результати інтелектуальної діяльності на рентабельний товар шляхом його введення у цивільний оборот та одержання правовласниками прибутку від його користування третіми особами.
Елементами механізму є: правові форми, соціально-економічна комерціалізація, об’єкт, суб’єктний склад і зміст відносин комерціалізації.
Основними способами комерціалізації ОІВ є <ref>Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності [Текст] : навчальний посібник / П. М. Цибульов. – К.: «Інст.інтел.власн.і права», 2005. – 108 с </ref>:
# Використання ОІВ у власному виробництві;
# Передача прав на ОІВ: передача прав власності на ОІВ (продаж), передача права на використання ОІВ за [[Ліцензія|ліцензійним договором]], за договором комерційної концесії([[Франчайзинг|франшизи]]), за договором [[Лізинг|лізингу]];
# Внесення прав на ОІВ до статутного капіталу підприємства.
Використання об’єктів інтелектуальної власності у власному виробництві є вигідним з точку зору максимізації прибутку, через те що весь зиск від продажу залишається у правовласника. Недоліком є те, що даний спосіб пов’язаний із значними стартовими витратами на доопрацювання об’єктів інтелектуальної власності, розроблення технології тощо.
Внесення прав на ОІВ до статутного капіталу підприємства має ряд наступних переваг:
* можливість сформувати значний капітал;
* можливість амортизувати інтелектуальну власність у статутному капіталі і замінити її реальними коштами;
* авторам і підприємствам – власникам інтелектуальної власності можливість стати засновниками дочірніх і самостійних фірм без відгалуження коштів;
* право на отримання частки прибутків;
* право на участь в управлінні підприємством через загальні збори правління;
* право на отримання ліквідаційної квоти у разі ліквідації підприємства.
Ліцензійна угода є шляхом впровадження технології на ринку без продажу товарної продукції. Доходами від продажу ліцензій юридичної або фізичної особи покривають свої витрати на наукові дослідження.
Переваги торгівлі ліцензіями для ліцензіара:
* можливість в короткі терміни окупити витрати на науково-дослідні роботи;
* перспектива одержати додатковий прибуток за рахунок швидкого освоєння винаходу і випуску на його основі нової продукції;
* можливість забезпечити близькість до джерел сировини.
Переваги торгівлі ліцензіями для ліцензіата:
* можливість економії на науково-дослідних роботах;
* доступ до передових науково-технічних досягнень;
* розширення власних досліджень;
* здійснення процесу диверсифікації.
Договір франшизи відрізняється від звичайного ліцензійного договору тим, що права передаються на пільговий, привілейованій основі. Користувач отримує вже готову технологію під відомою торговельною маркою.
Переваги для франчайзера:
* можливість збільшити кількість торгових точок (виробництв), що поширюють чи надають послуги;
* розширення джерел прибутків за рахунок зусиль франчайзіата;
* зниження витрат виробництва на одиницю товару;
* право франчайзіата використовувати торгову марку згідно з франшизною захищено методом патентування торгової марки.
Недоліки для франчайзера:
* проблеми контролю франчайзіатів;
* можливість згубити свою репутацію через незадовільну роботу франчайзіата;
* при виникненні протиріч між франчайзером та франчайзіатом франчайзер не може замінити його іншим.
Переваги для франчайзіата:
* можливість стати самостійним підриємцем;
* перспектива вести бізнес під визнаним торговим знаком;
* перспектива продавати продукт та надавати послуги на ринках, які не доступні для даної фірми;
* спільна реклама.
Недоліки для франчайзіата:
* контроль з боку франчайзера залишає мало можливосте для самовираження;
* небезпека постраждати при погіршенні репутації фірми франчайзера;
* великі витрати на послуги франчайзера.
Правове регулювання договірних відносин комерційної концесії (франшиза) в Україні здійснюється на основі положень глави 76 Цивільного Кодексу України та глави 36 Господарського Кодексу України.
Договір комерційної концесії – це договір, за яким одна особа, що має розроблену систему ведення певної діяльності, дозволяє іншій особі використовувати цю систему, згідно з вимогами власника франшизи, в обмін на винагороду <ref>П.Т. Бубенко. Інтелектуальна власність: навчальний посібник / П.Т. Бубенко, В.В. Величко, С.М. Глахарєв; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Х.: ХНАМГ,2011. – С. 118</ref>.
Сторонами в договорі комерційної концесії – правовласником (франчайзером) і користувачем (франчайзі) можуть бути фізична та юридична особи, які є суб’єктами підприємницької діяльності [5]. Правовласник повинен мати право на розпорядження комплексом виключних прав, підтвердженим відповідними документами<ref name=":0">{{Cite web|url=http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page18|title=Цивільний кодекс України {{!}} від 16.01.2003 № 435-IV (Сторінка 18 з 21)|website=zakon2.rada.gov.ua|accessdate=2018-05-02}}</ref>.
Правовласник забов’язаний <ref name=":0" />:
# передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників з питань пов’язаних із здійсненням цих правил;
# надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчання та підвищенні класифікації працівників;
# контролювати якість товарів (робіт, полуг), що виробляються (виконуються надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії.
Користувач забовязаний:
# використовувати торговельну марку та інші позначення правовласника визначеним у договорі способом;
# забезпечити відповідність якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) відповідно до договору комерційної концесії, якості аналогічних товарів (робіт, послуг) ), що виробляються (виконуються, надаються) правовласником;
# дотриматися інструкцій та вказівок правовласника, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав використання цих прав правовласником;
# надання покупцям (замовникам) додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товари (роботи, послуги) безпосередньо у правовласника;
# інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень правовласника за договором комерційної концесії;
# не розголошувати секрети виробництва правовласника, іншу одержану від нього конфіденційну інформацію.
За договором лізингу передається технологічне обладнання, яке виконано на рівні винаходів і захищено патентом. Тобто, з технологічним обладнанням і процесом передається право користуватися об’єктом інтелектуальної власності.
== Цікаві факти ==
| |||