Стоунгендж: відмінності між версіями

'''Стоунхе́ндж''', або '''Стоунгендж''' ({{lang-en|Stonehenge}}, від староанглійського ''Stan Hengues'' — «Висячі Камені») — [[мегаліт]] (кромлех), що складається з декількохкількох кілецькіл із велетенських (до 8,5 м висотою) [[камінь|каменів]]. Розташований в [[Англія|Англії]] на горбистій пустці поблизу [[місто|міста]] [[Солсбері]] (графство [[Вілтшир]]) за 130 [[кілометр|км]] на південний захід від [[Лондон]]а на [[Солсберійська рівнина|Солсберійській рівнині]].

Стоунхендж I був кільцевим ровом з двома валами і, можливо, слугував кладовищем. По колу вздовж зовнішнього валу розташовані 56 маленьких похоронних «ямок Обрі», названих так на честь [[Джон Обрі|Джона Обрі]], який першим описав їх ву [[17 століття|XVII столітті]]. На північний схід від входу вдо кільцекола стояв величезний, семиметровий П'ятковий камінь.

При будівництві Стоунхенджа II була прокладена земляна алея між П'ятковим каменем і входом. Були зведені два кільця з 80 величезних кам'яних брил блакитного кольору, які, ймовірно, доставлялися за 320 км з Південного [[Уельс]]у. На завершальному етапі будівництва була проведена перестановка мегалітів. Блакитні камені замінили кільцевою колонадою з 30 трилітів, кожен з яких складався з двох вертикальних каменів і горизонтальної плити, що спиралася на них. Усередині кільця була встановлена підкова з п'ятиятьох окремо стоячих трилітів.

У цілому Стоунхендж є спорудою з 82 п'ятитонних мегалітів, 30-ти кам'яних блоків, вагою по 25 [[тонна|тонн]] і висотою понад 4 м. Зверху на них поклалипокладені плити-перемички довжиною 3,2 м. У центрі стояли 5 так званих трилітів — величезних П-подібних каменів, вага яких досягає 50 тонн. Складені кам'яні блоки утворюють [[арка|арки]], які служили колись покажчиком сторін світу. До недавнього часу [[науковець|науковці]] припускали, що цей монумент споруджений у 3100 році до нашої ери племенами, що жили на [[Британські острови|Британських островах]], для спостереження за [[Сонце]]м і [[Місяць (супутник)|Місяцем]].

У [[1920-ті|20-х]] роках [[20 століття]] [[геолог]] X. Томас встановив, що камені для зведення комплексу доставлялися з [[Каменярня|каменоломень]], які розташовані більш ніж за 300 кілометрів від місця будівництва.

[[Астроном]] [[Фред ХойлГойл]], вивчивши всі геометричні особливості Стоунхенджа, визначив, що творці цієї споруди знали точний орбітальний період Місяця і тривалість сонячного року. За висновками інших дослідників, ямки, що розташовані всередині кола, яке утворюється кам'яними блоками, точно позначають траєкторію Полюса світу 12-30 тисяч років тому. [[1998]] року учені-[[астроном]]и відтворили за допомогою [[комп'ютер]]а первинний вид Стоунхенджа і провели різні дослідження. {{Джерело?|Виявилося, що ця стародавня споруда є не лише сонячним і місячним календарем, як гадали раніше, але є й точною моделлю [[Сонячна система|Сонячної системи]] в поперечному розрізі}}. Згідно з цією моделлю, сонячна система складається не з дев'яти, а з дванадцяти [[планета|планет]], три з яких розташовані за орбітою [[Нептун (планета)|Нептуна]], а ще одна — між орбітою [[Марс (планета)|Марса]] і [[Юпітер (планета)|Юпітером]], де зараз розташовується [[пояс астероїдів]]. У принципі, ця модель підтверджує припущення сучасної астрономічної науки і повністю узгоджується з уявленнями багатьох стародавніх народів, які також вважали, що число планет в нашій сонячній системі рівнеє дванадцятьомдванадцять планет.

Недалеко від цих споруд над долиною височіє пагорб висотою 45 метрів — це Сільбурі ХіллГілл. Він насипаний вручну і є найбільшим штучним курганом в [[Європа|Європі]]. Пагорб має конусоподібну ступінчасту форму.

{{Джерело?|Стоунхендж, Сільбурі ХіллГілл та Ейвбері утворюють рівносторонній [[трикутник]], сторона якого дорівнює 20 км. Очевидно, що всі три об'єкти складали частину чогось одного цілого. Вчені встановили, що Сільбурі ХіллГілл та Ейвбері споруджені за 2000 років до Стоунхенджа}}.

За місцевою легендою, гігантські блакитні камені мають цілющу силу, вони з'явилися на цій землі завдяки чарівнику [[Мерлін]]у, чародію при дворі [[король Артур|короля Артура]], який переніс їх з [[Ірландія|Ірландії]]. Походження величезного П'яткового каменя пов'язане вже з іншою легендою. Говорять, одного разу диявол побачив серед каменів ченця, що ховається. Перш ніж нещасний встиг сховатися, [[диявол]] кинув в нього величезним валуном, який придавив йому п'яту.