Майкл Ігнатьєв: відмінності між версіями

'''Майкл Ґрант Ігнатьєв''' або '''Іґнат'єф''' ({{lang-en|Michael Grant Ignatieff}}, народився [[12 травня]] [[1947]], [[Торонто]])  — [[Канада|канадський]] науковець, [[політик]], депутат парламенту Канади, голова [[Ліберальна партія Канади|Ліберальної партії Канади]]. Займався науковою роботою у [[Кембрідж]]і, [[Гарвард]]і та [[Торонтський університет|Торонтському університеті]], автор декількох книжок та документальних фільмів. У [[2006]] році почав займатися політикою, був обраний до парламенту Канади. У травні [[2009]] року був обраний головою Ліберальної партії Канади, однак після виборів [[2011]] року очолювана ним партія зазнала нищівної поразки, після чого Ігнатьєв залишив політику і повернувся до викладацької діяльності. З 2016 року він є ректором [[Центрально-Європейський університет|Центральноевропейського університету]] в Будапешті.

Майкл Ігнатьєв народився в родині канадської матері Елісон Ґрант та [[росія|російського]] батька Георгія Павловича Ігнатьєва, котрий належав до знаменитого російського [[знать|дворянського]] роду. Прабатько Майкла [[Граф (титул)|граф]] [[Павло Миколайович Ігнатьєв]] у 1907-1908 1907—1908 рр. був [[київ]]ським [[губернатор]]ом, на початку 20-го століття міністром освіти в уряді останнього російського царя [[Микола II|Миколи II]]. Після [[Жовтневий переворот|жовтневого перевороту 1917  р.]] сім'я втекла до [[Монреаль|Монреаля]]. Майкл Ігнатьєв народився в [[Торонто]] [[12 травня]] [[1947]] року. Навчався у престижному приватному [[Коледж Верхньої Канади|Коледжі Верхньої Канади]]. По закінченні середньої школи навчався у Торонтському університеті. Тут вперше зацікавився політикою, брав участь у передвиборних кампаніях [[прем'єр-міністр]]а [[П'єр Трюдо|П'єра Трюдо]]. Навчання продовжив у [[Оксфордський університет|Оксфордському університеті]], а [[Доктор наук|доктордокторську]]ську ступінь отримав у [[Гарвардський університет|Гарвардському університеті]] у [[США]].

У [[1976]] році отримав посаду викладача [[історія|історії]] в [[Університет Британської Колумбії|Університеті Британської Колумбії]], однак вже у [[1978]]  р. йому запропонували іншу більш престижну посаду у [[Кембриджський університет|Кембриджському університеті]], де викладав до [[1984]]  р. Окрім викладацької роботи у Кембриджському університеті викладав у Оксфорді, Лондонському та декількох інших престижних університетах Європи і США.

У [[2004]]  р. в очікуванні відставки тодішнього прем'єр-міністра [[Пол Мартін|Пола Мартіна]] та за пропозицією провідних членів Ліберальної партії Канади відмовився від наукової роботи у США і балотувався на депутатське місце в парламенті Канади, яке легко виграв і став депутатом у [[2006]] році. У тому ж році після відставки Пола Мартіна балотувався на посаду голови Ліберальної партії Канади, але не отримав достатньої кількості голосів і опинився другим у перегонах на лідерство в партії. З 2006 по 2008 був заступником голови партії. У зв'язку з відставкою голови Ліберальної партії після виборів [[2008]] року знову оголосив про намір балотуватися на цю посаду і був обраний виконуючим обов'язки голови до з'їзду у 2009 році. У грудні [[2008]]  р. інші претенденти на лідерство у партії відмовилися від участі у виборах і Ігнатьєв опинився єдиним кандидатом на посаду голови партії. У тому ж місяці був призначений головою офіційної опозиції у канадському парламенті. У виборах [[2011]] року очолювана Ігнатьєвим Ліберальна партія зазнала нищівної поразки, отримала найгірші результати в історії партії. Навіть сам Ігнатьєв втратив місце в парламенті і вже через декілька днів після поразки заявив про відставку з посади голови партії. Пізніше того ж року Ігнатьєв заявив, що залишив політику і повернувся до викладання в одному з коледжів [[Торонто]].