|
В 1942-44 рр. Холмщина стала ареною українсько-польського збройного протистояння<ref>{{Cite web|url=http://h.ua/story/442808/|title=Холм та Холмщина – подорож для українця. Частина 8. Братовбивство|last=Парнікоза|first=Іван|date=17.03.2018|website=http://h.ua/|publisher=http://h.ua/|language=українська|accessdate=17.03.2018}}</ref>.
[[Файл:Cholm-UB-1.jpg|альт=Будівля УБ по вул. Реформацькій, 27 у Холмі - місце куди привозили катувати та допитувати як польських, так і українських патріотів.|міні|Будівля УБ по вул. Реформацькій, 27 у Холмі - місце куди привозили катувати та допитувати як польських, так і українських патріотів. ]]
=== У 1944—19561944—2017 рр. ===
Піднесення українства в Холмі припинила радянська окупація влітку 1944 р., згодом приєднання Холма до Польщі. Деякі українці з Холма подалися на Захід, до Німеччини, пізніше за океан; майже всіх тих, що залишилися, польська влада 1946 р. виселила на понімечені землі. Тепер у Холмі живе незначне число українців, діє православна парафія.▼
Піднесення українства в Холмі припинила радянська окупація влітку 1944 р. З волі Сталіна Західна Україна була приєднана до решти «щасливої і квітучої» Радянської України. При цьому Холмщину було віддано комуністичній Польській Народній Республіці. Разом з німецькими військами Холмщину залишила більшість діячів українського національного руху та духовенства. В самому Холмі лишалися настоятель холмського собору Народження Богородиці І. Левчук та настоятель церкви Іоанна Богослова протоієрей Павло Коробчук. За тиждень перед підписанням „Порозуміння між ПКВН та урядом СРСР про польсько-радянський державний кордон” 27 липня 1944 р. М. Хрущов написав до Сталіна прохання про приєднання Холмщини та Надсяння до УРСР. Так само до Сталіна скерували свої звернення численні українці з цих теренів. Атмосфера була напруженою. 8 серпня 1945 р. на мурах Холму були розміщені звернення підписані Холмським старостою, які заперечували чутки про запланований перехід Холма до УРСР та забороняли їх поширювати далі. Дійсно, кордон на Бузі вже був визначений на Ялтинській конференції. Тому з-за цього клаптя української землі Сталін не збирався розводити клопоти з союзниками.Згодом приєднання Холма до Польщі. Спроби легального українського національного життя за нової влади скінчилися невдачею. Уже наприкінці 1944 р. на підставі договору між урядом УРСР і Польським комітетом національного визволення почалося спочатку добровільне, а потім примусове виселення українців до радянської України. Як свідчать документи Управління у справах евакуації українського, польського, чеського, словацького населення при Раді Міністрів УРСР з Державного архіву Львівської області, в 1945 р. безпосередньо із Холма в Україну переселено близько 653 особи, зокрема – 289 (44%) чоловіків і 364 (56%) жінки. Загальна кількість родин, яких депортували, становила – 223. Переселено 18 багатодітних родин (Пукало, Борис, Козак, Чулюк, Костюк, Красун, Дирко, Юзюк, Князюк, Бабійчук, Пален, Гарашуко, Лірун, Колубський, Чепель, Сталняк, Щира, Рабовак), майже кожна десята сім’я переселенців мала троє або й більше дітей. Наразі можливо диференціювати громаду Холма за професійною ознакою: робітники – 23%, хлібороби – 5%, інтелігенція – 5%, а решта – учні, пенсіонери, домогосподарки тощо. Також можна встановити роль і місце українства в соціально-економічному та культурно-освітньому житті довоєнного і воєнного Холма. Робітничі професії (слюсар, механік, муляр, токар, кочегар, шофер) опанувало 17%, від загальної кількості населення, інженерно-технічні працівники (інженер, технік, контролер, друкар, технічний монтажер, оператор) – 1%, ремісники (швець, чоботяр, коваль, кравчиня, тесля, столяр) – 2%, лісники – 0,1%. У сфері обслуговування (фотограф, годинниковий майстер, буфетник, кондитер, кухар, офіціант, візник, пекар, перукар, костюмер) працював приблизно 1% згодом депортованих осіб. Працівники сільського господарства (хлібороб, комбайнер, тракторист, рільник, агроном, пасічник) становили 5%, залізничники (машиніст, помічник машиніста, стрілочник) – 0,6%, сфера торгівлі (торговець, касир, продавець, бухгалтер, купець) – 1%, кооперація – 0,1%, медики і обслуговуючий медичний персонал (лікар, медсестра, акушерка, фармацевт, аптекар, зубний технік, санітарка) – 0,35 %, освітяни і науковці (педагог, професор) – 3,6 %, священнослужителі – 0,25%, державні службовці – 0,8%, працівники культури і мистецтва (бібліотекар, художник, артист, музикант) – 0,4%, юристи – 0,1%, домогосподарки – 17,5%, інваліди –0,1%, пенсіонери – 1%, учні і студенти – 7% 73. На підставі офіційних документів дослідник депортацій українців Р. Кабачій простежив географію переселення українців із самого Холма – в основному це були південно-східні українські області: Одеська – 261 особа – близько 40 %, Миколаївська – 29%, Запорізька – 37%, Дніпропетровська – 67%, Херсонська – 22%. Як місце переселення фігурували також західні області: Волинська – 105%, Рівненська – 62 особи. На долю решти областей, а саме Київської, Кіровоградської, Харківської, Львівської, Житомирської та ін. припадає близько 10 % від загальної чисельності переселених <ref name=":3">{{Cite web|url=http://h.ua/story/443801/|title=Холм та Холмщина – подорож для українця. Частина 9. Депортації та порозуміння|last=Парнікоза|first=Іван|date=28.04.2018|website=http://h.ua/|publisher=h.ua/|language=українська|accessdate=28.04.2018}}</ref>.
Тепер у Холмі живе незначне число українців, діє православна парафія.На сьогодні у Холмі діє відділ регіональної громадської організації — Українське Товариство. Метою Товариства є організація громадського та культурного життя української громадськості Любліна і Холма та [[Люблінське воєводство|Люблінського воєводства]], для збереження та розвитку української культури і реалізації громадянських прав української національної меншини в Польщі. ▼▲Деякі українці з Холма подалися на Захід, до Німеччини, пізніше за океан; майже всіх тих, що залишилися, польська влада 1946 р. виселила на понімечені землі.
Польська влада грубо порушивши норми міжнародного права, своїми діями вчинила прямий акт геноциду українців за етнічною та релігійною ознаками, практично зліквідувала українське населення, яке споконвічно проживало на цих територіях, зруйнувала його духовну і матеріальну культуру, привласнила матеріальні та культурні цінності. Після проведення її в 1947 р. залишилось - випадком чи з недогляду влади - вже направду тільки поодинокі українці. Розпорошені по всій території краю, вони, звісно, мусили глибоко критися від оточення зі своїми національними потребами. Заходами церковної ієрархії під приводом задоволення релігійних потреб „польського православного населення" вдалося зберегти на Холмщині лише кілька православних парафій, як то Холм, Бонча, Грубешів, Замость, Томашів, Тарногруд, Володава та Угруськ<ref name=":3" />.
[[Файл:Cholm-chrest-wisly.jpg|альт=Хрест в пам’ять про акцію «Вісла» на подвір’ї церкви Іоанна Богослова у Холмі|міні|Хрест в пам’ять про акцію «Вісла» на подвір’ї церкви Іоанна Богослова у Холмі]]
Пам’яткою часів терору в Холмі є будівля по вул. Реформацькій, 27. Тут розміщувалася Холмська безпека (УБ) - місце куди привозили катувати та допитувати як польських, так і українських патріотів<ref name=":3" />.
=== У 1956—2018 рр. ===
▲Тепер у Холмі живе незначне число українців, діє православна парафія.На сьогодні у Холмі діє відділ регіональної громадської організації — Українське Товариство. Метою Товариства є організація громадського та культурного життя української громадськості Любліна і Холма та [[Люблінське воєводство|Люблінського воєводства]], для збереження та розвитку української культури і реалізації громадянських прав української національної меншини в Польщі.
== Пам'ятки ==
|
