Галюциногенні гриби: відмінності між версіями

* Рід псилоцибе (''Psilocybe''). Описано близько 140 видів цього роду, для більш, ніж 115 з яких підтверджено наявність псилоцибіну та психоактивних властивостей. Більшість галюциногенних псилоцибе ростуть в природних умовах в Америці, особливо в районі [[Карибський басейн|Карибського басейну]] ([[Мексика]] та [[Центральна Америка]]). Одним з найбільш вивчених видів є [[псилоцибе кубинська]] (''Psilocybe cubensis''), яка добре піддається штучному розведенню й зберігає психоактивність в тепличних умовах. Вміст діючих речовин у плодових тілах цих грибів залежить від умов зростання та періоду плодоношення, неоднаково воно й у різних частинах гриба. Псилоцин зосереджений головним чином у ніжках ''P. cubensis'', його вміст досягає 0,15 % від ваги плодових тіл, а вміст псилоцибіну — від 0,01 % до 1,3 %. [[Міцелій]] ''P. cubensis'' також містить 0,01—2 % псилоцибіну. Багато видів псилоцибе містять деметильовані аналоги псилоцибіну — [[беоцистин]] та [[норбеоцистин]] (вперше вони були виявлені у ''Psilocybe baeocystis''), у деяких виявлені [[фенілетиламін]] та [[4-гідрокситриптамін]] (ізомер [[серотонін]]у). Вміст беоцистину і норбеоцистину невисокий, ці речовини не викликають помітних симптомів, але при регулярному вживанні можуть викликати порушення [[триптофан]]ового обміну й підвищення концентрації серотоніну в корі головного мозку, що може призвести до [[Психічні захворювання|психічних захворювань]] (див. [[серотоніновий синдром]]).

* [[Іноцибе]] (''Inocybe''). Псилоцибін виявлено у 5 видів, наприклад, у [[Іноцибе синювато-зелена|Іноцибе синювато-зеленої]] (''Inocybe aeruginascens''). Мускарин у цього виду відсутній, для більшості ж інших представників роду характерна наявність цієї отрути в смертельних кількостях. У іноцибе синювато-зеленої виявлено відносно високий вміст беоцистину. Види іноцибе дуже важко правильно визначити неспеціалісту.

 

== Дія галюциногенних грибів ==