Римські договори: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
Немає опису редагування Мітки: перше редагування Візуальний редактор |
||
Рядок 1:
[[Файл:Treaty_of_Rome_anniversary_group_photograph_2017-03-25_02.jpg|міні|Фотосесія лідерів країн [[ЄС]] на святкуванні 60-річчя підписання Римського договору, 25 березня 2017]]
'''«Ри́мські договори́»''' ({{lang-en|Treaties of Rome}}) — два [[Основоположні договори Європейського Союзу|основоположні євроінтеграційні договори]], підписані в [[Рим]]і [[25 березня]] [[1957]] (набув чинності 1 січня 1958 року): Договір про заснування [[Європейська економічна спільнота|Європейської економічної спільноти]] і Договір про заснування [[Європейська спільнота з атомної енергії|Європейської спільноти з атомної енергії]]. Договори підписали країни-засновниці — [[Бельгія]], [[Італія]], [[Люксембурґ]], [[Нідерланди]], [[Німеччина|Федеративна Республіка Німеччина]] та [[Франція]]. Після перейменування ''Європейської економічної спільноти'' на ''Європейську Спільноту'', згідно з Договором про [[Європейський Союз]], відповідний Римський договір почали називати «Договором про заснування Європейської Спільноти», і коли говорять «Римський договір», в однині, найчастіше розуміють саме його.
Договори мали важливе значення для розвитку процесів інтеграції в Західній Європі. Європейська спільнота з атомної енергії (Євратом)
На відміну від Євратому, створення Європейського економічного співтовариства мало надзвичайно важливе не тільки енергетичне, але й політично-правове значення. Було створене інтеграційне об'єднання універсального характеру. До складу Співтовариства ввійшли країни з високим рівнем розвитку, що вплинуло на значні темпи його економічного росту протягом наступних 15 років. В 1958 році середньомісячний дохід на душу населення становив 980 доларів у Нідерландах, 1170 у Бельгії й 800 доларів у Північній Італії. Сильно відставала лише Південна Італія (360 доларів). За перші 15 років розрив по обсязі ВНП на душу населення між країнами скорочувався: [http://evrounion.narod.ru/html/madeES_3.htm 26% в 1960 році, 13.5% в 1970 році і 15% в 1973 році], що свідчить про зближення рівнів економічного розвитку учасників Співтовариства.
Висувалося завдання створення загального ринку товарів, послуг, капіталів і робочої сили, заснованого на митному союзі. У ході побудови загального ринку повинна була бути забезпечена економічна інтеграція держав, створена основа для майбутнього економічного й валютного співтовариства, створений сам механізм для керування інтеграційними процесами. Договір передбачав поетапне будівництво загального ринку. Співтовариства наділялися необхідними інститутами й матеріальними засобами.
▲Були передбачені 4 головних інститути:
1) Рада (складався з офіційних представників урядів держав-членів на рівні міністрів).
Рядок 21 ⟶ 17:
Договором про створення ЄЕС також передбачена установа:
3) Парламентської асамблеї, чиї повноваження
4) [[Суд Європейських Спільнот|Суду Європейських співтовариств.]]
== Договір про створення Європейського економічної спільноти (ЄЕС) ==
Договір про створення Європейського економічного співтовариства (спільного ринку) регламентував співпрацю в галузі економіки, науки і техніки. У ньому проголошувалося створення спільного ринку країн-учасниць, і планувалися форми зближення, уніфікації економічної політики країн-учасниць. Договір передбачав зниження в три етапи митних бар'єрів між державами-учасницями протягом 12 років (тобто до 1969 р.), а також прийняття єдиного митного тарифу і проведення єдиної торговельної політики відносно третіх країн. Так реалізовувалася ідея «митного роззброєння» (тобто [[Консолідація|консолідації]] та зменшення мита), висунута під час конференції в [[Мессіні]].
Учасники «спільного ринку» зобов'язалися домагатися усунення перешкод для переміщення між ними робочої сили, капіталів і послуг. Вони домовилися проводити спільну політику в галузі сільського господарства і транспорту, домагатися зближення економічного законодавства і сприяти стандартизації процедур вироблення та прийняття узгоджених рішень у питаннях проведення економічної політики кожної з країн-учасниць.
Включення в Римський договір пунктів про узгодження економічних політик і застосуванні єдиних стандартів вироблення рішень передбачало неминучість стандартизації в перспективі як мінімум деяких політичних практик. Це в свою чергу передбачало розвиток політичної інтеграції. У Західній Європі став затверджуватися новий тип взаємодії, який дозволяв через тривалу практику узгодження суперечливих економічних і політичних інтересів країн-учасниць у перспективі прийти до формування єдиної економічної політики.
У розвитку економічної інтеграції у кожної з країн були свої інтереси. Позиція ФРН визначалася тим, що на її частку в 1957 р. припадало близько 45% виробництва та понад 44% експорту промисловості продукції «шістки». Західнонімецькі правлячі кола розглядали інтеграцію як засіб вирівнювання статусу з іншими країнами спільноти, насамперед Францією. ФРН розраховувала стати економічним лідером, не поступившись політичною першістю з Францією, на частку якої припадало тільки 25% виробництва і 20% експорту промислової продукції шести країн. Інтереси Італії та інших країн ЄЕС визначалися наявністю у них тісних зв'язків або з ФРН, або з Францією. Італія при цьому розраховувала збільшити збут своєї сільськогосподарської продукції на єдиному європейському ринку.
== Договір про заснування Європейської спільноти з атомної енергії (Євратом) ==
У Франції, де раніше інших європейських країн стали проводити дослідження в цій сфері , швидко прийшли до висновку , що самостійно досягти рівня США вони не в змозі. Французьким політикам вдалося наполягти на необхідності появи спеціальної організації в цій сфері в процесі переговорів з іншими державами [[Європейська спільнота з вугілля та сталі|ЄОВС]]. Так був створений другий Римський договір і Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом).
Договір про заснування Європейської спільноти з атомної енергії регламентував інтеграцію європейських країн у сфері мирного використання ядерної енергії, яка розглядалася усіма європейськими країнами як найважливіший і перспективний інструмент вирішення енергетичної проблеми Західної Європи. Таким чином, передбачалося зняти гостроту енергетичної кризи, від якого страждали, насамперед, малі західноєвропейські держави.
Ключовою ланкою Євратому є не спільний ринок, хоча він теж був створений ( розділ IX Договору про Євратом «Спільний ринок з атомної енергії»). Пріоритетне значення в діяльності Євратома мають питання наукових досліджень і промислового використання ядерної енергії , яким присвячено основну кількість норм установчого договору (розділ I «Розвиток досліджень», розділ II «Поширення інформації», розділ III «Охорона здоров'я та праці», тощо) .
Договір про Євратом включає також положення в сфері права власності. Право власності на матеріали, що розщепляються перейшло до Євратом. Діяльність Євратому охоплює використання енергії атома тільки в мирних цілях. Військові програми в цій сфері держави - учасниці здійснюють самостійно.
== Посилання ==
* [http://europa.dovidka.com.ua/r.html#_Toc90362368 Глосарій термінів Європейського Союзу]
== Джерела та література ==
| |||