Кумейківська битва: відмінності між версіями

На світанку 6 ([[16 грудня]]) повсталі на чолі з [[Павлюк Павло|Павлом Павлюком]] та [[Скидан Карпо|Карпом Скиданом]], вишикувавши 6 лав, розгорнули наступ на позиції польсько-шляхетського війська. Але біля ворожого табору вони натрапили на непрохідне [[болото]]. Коли за наказом [[Павлюк Павло|Павлюка]] повстанське військо відступило і опинилось на рівному місці, на нього зненацька напала польська [[кіннота]]. Повсталі встигли нашвидку оточити себе [[Табір козацький|возами в 6 рядів]], однак їм не вистачило часу збудувати укріплений табір. Тричі вони відбивали штурми польської кінноти, яку підтримували [[піхота]] й [[артилерія]]. За свідченням монаха-хроніста [[Шимон Окольський|С.Окольського]], старі польські вояки казали, що «ніколи не бували під таким довгим і сильним вогнем і не бачили такої кількості трупів в одному місці»<ref>Черкас Б. Козацьке військо до середини XVII&nbsp;ст.&nbsp;— Київ: ВД Києво-Могилянська академія, 2006</ref>. Тільки за 4-м разом одному з польських загонів удалося вдертися у повстанський табір, підпалити вози з сіном і [[порох]]ом. Увечері Павлюк і Скидан з невеликими силами відступили з табору на [[Чигирин]], щоб зібрати підкріплення. Керівництво повстанським військом очолив [[Гуня Дмитро|Дмитро Гуня]]. Бій точився до пізньої ночі. На світанку Гуня вивів повстанців з оточення і відступив до [[Боровиця (Черкаська область)|Боровиці]], де з'єднався з загоном Павлюка.