Сальмонельоз: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Скасування редагування № 22469050 користувача 46.211.4.202 (обговорення) -- нісенітниця
Мітка: Скасування
прибрав нісенітницю
Рядок 139:
При сальмонельозному ентериті [[клінічний аналіз крові]] може показувати тенденцію до еритроцитозу (внаслідок згущення крові), [[лейкоцитоз]] із зсувом [[Лейкоцитарна формула|формули]] вліво, [[ШОЕ]] в нормі або дещо збільшена. Копрограма свідчить про ураження тонкої і товстої кишок (порушення травлення, слиз, лейкоцити, зрідка [[еритроцити]]).
 
Діагностика сальмонельозу включає бактеріологічне дослідження (посів) крові хворого, калу, сечі, блювотиння, промивних вод, залишків їжі, може призначатися ентероскопія. Матеріал слід забирати до призначення етіотропного лікування. Посіви роблять на щільні диференціальні середовища (вісмут — сульфіт агар, середовища Ендо, Плоскірєва) і середовища збагачення. Можна також використати жовчний і звичайний м'ясо-пептонний бульйон.
 
З серологічних методів діагностики частіше використовують реакцію непрямої гемаглютинації (РНГА) з груповим сальмонельозним діагностикумом і реакцію аглютинації (реакція Відаля) з парними сироватками крові, які беруть з інтервалом в 7-10 днів. Мінімальний діагностичний титр — 1:160. Переконливішим є зростання титру антитіл у динаміці хвороби. Частота позитивних результатів досягає 75 % і більше. З метою експрес-діагностики в останні роки застосовують [[Реакція імунофлюоресценції|імунофлюоресцентний метод]] і реакцію коаглютинації.