Сальмонельоз: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування з мобільної програмки
Скасування редагування № 22469050 користувача 46.211.4.202 (обговорення) -- нісенітниця
Мітка: Скасування
Рядок 139:
При сальмонельозному ентериті [[клінічний аналіз крові]] може показувати тенденцію до еритроцитозу (внаслідок згущення крові), [[лейкоцитоз]] із зсувом [[Лейкоцитарна формула|формули]] вліво, [[ШОЕ]] в нормі або дещо збільшена. Копрограма свідчить про ураження тонкої і товстої кишок (порушення травлення, слиз, лейкоцити, зрідка [[еритроцити]]).
 
Діагностика сальмонельозу включає бактеріологічне дослідження (посів) крові хворого, калу, сечі, блювотиння, промивних вод, залишків їжі, може призначатися ентероскопія з біопсією. Матеріал слід забирати до призначення етіотропного лікування. Посіви роблять на щільні диференціальні середовища (вісмут — сульфіт агар, середовища Ендо, Плоскірєва) і середовища збагачення. Можна також використати жовчний і звичайний м'ясо-пептонний бульйон.
 
З серологічних методів діагностики частіше використовують реакцію непрямої гемаглютинації (РНГА) з груповим сальмонельозним діагностикумом і реакцію аглютинації (реакція Відаля) з парними сироватками крові, які беруть з інтервалом в 7-10 днів. Мінімальний діагностичний титр — 1:160. Переконливішим є зростання титру антитіл у динаміці хвороби. Частота позитивних результатів досягає 75 % і більше. З метою експрес-діагностики в останні роки застосовують [[Реакція імунофлюоресценції|імунофлюоресцентний метод]] і реакцію коаглютинації.