Ужгородський кафедральний собор: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
м Відкинуто редагування 37.229.77.50 (обговорення) до зробленого Олександр Гаврик Мітка: Відкіт |
||
Рядок 61:
Від часу заснування собору у його підземеллях, у крипті, ховали мукачівських владик, зокрема, [[Андрій (Бачинський)|Андрія Бачинського]] (1732-1809), [[Олексій Повчій|Олексія Повчія]] (???- 1831), [[Попович Василь Юрійович|Василя Поповича]] (1796-1864). Останнім був похований мукачівський єпископ [[Теодор (Ромжа)|Теодор Ромжа]] (1911-1947), якого папа [[Іван Павло II]] під час відвідин України у 2001 році проголосив [[Блаженний|Блаженним]].
== Архітектура собору ==
[[Файл:Макет, Брайль. Ужгород. 2012.JPG|міні|Макет Ужгородського кафедрального собору та плита-путівник по Ужгороду, написана мовою Брайля. Пасаж.]]
Інтер’єр собору оформлений у стилі [[рококо]]. Кафедральний собор зазнав значних руйнувань під час війни угорського народу проти панування [[Габсбурги|Габсбургів]] у 1703—1711 роках, але вже в 1718 році в ньому велася [[Служба Божа]].
Важливе місце у загальному вигляді собору посідає чотириколонний портик [[Коринфський ордер|коринфського ордеру]]. Центральна [[Нава (архітектура)|нава]] перекрита напів-циркульним склепінням.
Собор побудований з цегли, його головний фасад увінчаний трикутним фронтоном, до якого примикають восьмигранні триярусні вежі з курантами. Спочатку дзвіниці собору були дерев'яними, однак у 1812 одна з них була майже повністю зруйнована бурею. Для симетрії знесли і другу, а 1814 року вежі відновили.
У лівій башті встановлений величезний дзвін «Іван» вагою одна тонна, а в правій - тритонний дзвін. До порталу прибудували сходинки з червоного мармуру. З обох боків центрального входу встановлені таблички з написами церковнослов'янською мовою: «Хрест - краса церквам, вірним твердження, нечистим смерть» і «Хрест - охоронець світу, царям держава, ангелам слава». Тоді ж на обох дзвіницях з'явився годинник з курантами, їх за власні гроші купив у Відні і подарував храмові Августин Єнковський.
Сучасне планування собору, його побудову та внутрішнє оздоблення виконали закарпатські та ужгородські майстри. Розпис всередині собору на початку XX століття в стилі пізнього бароко був виконаний художником [[Бокшай Йосип Йосипович|Йосипом Бокшаєм]] (1891-1975). Частково збереглися фрагменти автентичного малюнку XVIII століття.
Для незрячих туристів в ужгородському пасажі Баті встановлено бронзовий макет храму.
== Поховання ==
За практикою в соборі хоронили єпископів, останнє поховання відбулося в листопаді 1947 року після вбивства єпископа (блаженного) [[Теодор (Ромжа)|Теодора Ромжі]]. Після цього Радянська влада оголосила про ліквідацію єпархії і передачу майна [[Російська православна церква|російській православній церкві]], в тому числі — Собор. Після відновлення [[Мукачівська греко-католицька єпархія|МГКЄ]] Собор повернуто єпархії і у процесі досліджень підвалів виявлено останки блаженного Теодора, які вже вважали втраченими, як і багатьох інших священиків, які постраждали за віру і були знищені радянською владою.
== Джерела ==
| |||