Відмінності між версіями «Битва при Беннокберні»

м
правопис
м
м (правопис)
 
== Позиції сторін. Склад військ ==
23 червня англійські війська досягли річки Беннокберн в декількох кілометрах на південь від Стерлінґа. Шотландська армія під проводом короля Роберта I розташувалася на лісистих пагорбах, що оточують дорогу. За чисельністю, війська шотландців (за різними оцінками — від 5 до 10 тисяч чоловік) сильно поступалися англійської армії, але були вигідно розташовані ій очолювалися досвідченими полководцями: королем Робертом I, [[Едуард Брюс|Едуардом Брюсом]], Джеймсом Дугласом і Томасом Рэндольфом.
 
Військо шотландського короля, так само як і армія його попередника [[Вільям Воллес|Вільяма Воллеса]], складалося головним чином з піхотинців, озброєних списами, і була поділена на три великих загони. [[Авангард військовий|Авангардом]] командував Томас Рендольф. Сам король мав загон із 500 вершників. Армія була зібрана зі всієї Шотландії: у її складі були і лицарі, і городяни, і торговці — всі, хто були здатні придбати зброю та обладунки. У шотландській армії перебували загони лучників (близько 500 осіб) та важких кавалеристів (багато з них змушені були спішитися під час битви).
=== Другий день битви ===
[[Файл:Mapbannockburn1.2.svg|міні|250x250пкс|Другий день битви]]
Тим часом англійські війська продовжували наступ на Стерлінґ. Шотландський король умілими маневрами перерізав усі прямі шляхи на місто, проте Едуард II обрав найбільш невдалий і небезпечний маршрут, що пролягав через містечко Беннокберн. Увечері англійський король віддав наказ про передислокацію військ на рівнину між річками Беннокберн і Форт. Як наслідок, англійці виявилися на вкрай обмеженій та заболоченомузаболоченій ділянці. Незабаром після настання світанку наступного дня вранці шотландські списники, об'єднані в три [[Баталія (стрій)|баталії]], почали наступ на англійські позиції. Едуард був сильно здивований появою з лісу шотландської армії. Тим часом воїни Роберта I Брюса, наблизившись до англійських позицій, опустилися на коліна для молитви. Здивований англійський король, за переказами, сказав, що вони просять про милосердя, проте один з його наближених натякнув, що шотландці просять милості у Бога, але ніяк не в англійського короля.
 
Авангард англійських військ, очолюваний нетерплячим графом Глостером, кинувся на шотландські війська. В лісі шотландських пік свою смерть знайшов сам Глостер і багато хто з його лицарів. Величезний розмір англійської армії зіграв у розпочатій битві фатальну роль: англійцям було потрібно занадто багато часу, щоб перебудувати свої ряди і приготувати війська до бою. Тим часом за наказом Роберта I Брюса шотландська армія всією своєю масою кинулася на дезорганізоване англійське військо. Спроби організувати опір провалилися, англійці виявилися блоковані біля річки і збилися в тісний неорганізований натовп, в якому лучники не мали можливості проявити свої бойові якості. Багато лицарі кинулися навтьоки. Розгром довершив загін короля Роберта I, посилений [[Гели|ґельскимиґельськими]] частинами із [[Гайленд|західної Шотландії]].
 
Король Едуард II ледве уникнув полону і втік до [[Данбар]]а зі своїм особистим охоронцем, чим сприяв остаточному розвалу ладу й дисципліни в армії, відступ якої незабаром перейшов у панічну втечу. Відчайдушно намагаючись врятуватися, залишки англійських військ втекли до англо-шотландської межі, що розташовувалася в 9 милях на південь від місця побоїща. Багато англійців були вбиті шотландцями, що їх переслідували або місцевими жителями. Єдиним загоном, який зумів в організованому порядку і без зайвих втрат дістатися до безпечного місця, був загін [[Уельс|валлійських]] списоносців. У битві загинуло більшебільш як 10 тисяч англійських солдатів. Втрати шотландців були порівняно легкими.
[[Файл:Bannockburn.jpg|праворуч|міні|231x231пкс|Битва при Беннокберні. Мініатюра з Біблії Голкгема, 1327—1335]]
 
== Значення битви при Беннокберні ==
[[Файл:Fm_bannockburn_monument.jpg|праворуч|міні|250x250пкс|Пам'ятник битві при Беннокберні]]
Попри те, що поразка при Беннокберні не змусила Англію визнати незалежність Шотландії і військові дії тривали ще більшепонад десятидесять років (з перервами), цей бій став вирішальним у боротьбі за визволення Шотландії.
 
Після Беннокберна [[Роберт I Брюс]] перейшов у контрнаступ і переніс весь тягар військових операцій на території Англії та [[Ірландія|Ірландії]]. Шотландія була звільнена, почалося відновлення країни. Перемога при Беннокберні стала символом шотландського єднання і боротьби за незалежність, зробивши сильний вплив на формування шотландської нації.