Чернечий орден: відмінності між версіями

'''Черне́чий о́рден''' — в [[католицтво|католицтві]], а з певного часу і в деяких [[Протестантизм|протестантів]] — спільнота [[ченці]]в, члени якого дотримуються загального статусу, принісши під час вступу врочисті обітниці (на відміну від чернечого [[конгрегація|згромадження]], вступаючи в яке приносять лише прості обіти).

 

У [[Східні католицькі церкви|Східних католицьких церквах]] також існують чернечі ордени, звані по-слов'янськи [[Чин (релігія)|чинами]]:

* [[василіани|Василіяни]] — Чин святого Василія Великого

==На українських землях==

На українських землях, які свого часу входили до складу [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], діяли бенедиктинський (див. Бенедиктинці), домініканський, францисканський (див. [[Францисканці]]), бернардинський (див. [[Бернардинці]]) ордени, а також [[кармеліти]] та [[єзуїти]]. На зразок власне католицьких орденів після [[Берестейська унія|Берестейської церковної унії]] 1596 тут було створено греко-католицькі (унійні) чини св. Василія Великого (див. [[Василіани]]) та Феодора Студита (див. [[Студити]]). Чернечі ордени відіграли істотну роль у релігійному, духовному та громадсько-політичному житті України. Монастирі окремих католицьких орденів (сестер милосердя, візиток), які турбувалися про знедолених – доглядали за хворими, підтримували убогих та сиріт, а також опікувалися народною освітою, створювали численні бібліотеки, набули в місцевого населення доброї репутації. З участю орденів розвивалося церковне будівництво, [[іконопис]], релігійні музичні твори.