Владислав II Ягайло: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Війни з тевтонцями: зображення |
→Війни з тевтонцями: доп |
||
Рядок 69:
У 1404 році між Тевтонським Орденом з одного боку та Польщею і Литвою з іншого укладається [[Рацьонжський мир]]. Згідно нього за Тевтонським Орденом закріплювалась Жемайтія, також сторони зобовязувались допомагати один одному у війнах. Та цей мир був лише передишкою до війни, невдовзі Орден спробував охрестити жемайтів, які через це повстали проти його влади. Ягайло та Вітовт вирішили скористатися цим як приводом для початку війни. Вітовт почав підтримувати повстанців військовими діями. У цей час Орден звернувся до Ягайла з питанням чи буде він підтримувати Вітовта у війні. Не отримавши відповіді, 6 серпня 1409 року гросмейстр тевтонців, [[Ульріх фон Юнгінген|Ульріх фон Юнінген]] оголосили Польщі війну. Загони лицарів увійшли в польські землі та почали захоплювати фортеці. У відповідь на це Ягайло зібрав польські війська і до осені 1409 року звільнив більшість захоплених замків, а після взяття [[Бидгощ]]а у вересні 1409 року уклав з Орденом річне перемир'я.
Перерву у бойових діях обидві сторони використали для підготовки і нарощення військових сил. У червні 1410 р. бойові дії відновились — Ягайло на чолі величезної польської армії вирушив на тевтонську столицю, [[Мальборк|Марієнбург]]. Вже 2 червня поляки зєднались з литовсько-руськими силами Вітовта на переправі через Віслу біля міста Червінська, пізніше до них приєднались і війська мазовецьких князів. 15 липня 1410 року об'єднана армія розгромила тевтонські війська у [[Грюнвальдська битва|битві під Грюнвальдом]], яка стала переломним моментом орденської експансії. Однак Ягайлу не вдалось повноцінно скористатись успіхами оскільки він барився з подальшими діями, а тевтонці в цей час змогли реорганізуватися і частково відновити боєздатність. У 1411 році було укладено [[Торунський мир]]. За його умовами Жемайтія відходила Великому князівству Литовському, а Короні поверталась [[Добжинська земля]], яка незадовго до війни була захоплена Орденом.
За допомогу у боротьбі з лицарями у 1411 Ягайло передає Вітовту [[Подільське князівство]], яке до того належало до Польщі й управлялось польськими урядовцями. У 1413 р. між Короною і Литвою укладається [[Городельська унія]], згідно неї підтверджуються спадкові права Ягайла на Велике князівство Литовське, а також його титул ''верховного князя литовського''. Також за умовами унії литовським боярам були надані польські шляхетські герби, а у Великому князівстві відбулась адміністративна реформа за польським зразком — були утворені [[Віленське воєводство|Віленське]] та [[Троцьке воєводство|Троцьке]] воєводства.
У 1414 році через низку спорадичних сутичок між Польщею і Литвою, з одного боку, і Тевтонським орденом з іншого почався новий конфлікт, відомий під назвою «<nowiki/>[[Голодна війна]]<nowiki/>», в якій Орден широко застосовував [[Тактика спаленої землі|тактику випаленої землі]], яка в середні віки полягала у спалюванні посівів на полях з метою знищення продовольчої бази противника. Але всі сторони конфлікту були занадто виснажені попередньою війною, щоб ризикувати у великих боях, тому вже до осені бойові дії припинились аж до 1419 р.
1422 року Ягайло разом з Вітовтом були знову втягнуті у ще одну війну проти тевтонців, відому як [[Голубська війна|Голубська]]. Бойові дії тривали близько двох місяців і закінчилися перемогою польсько-литовської сторони ще до підходу підкріплень Ордена із [[Священна Римська імперія|Священної Римської Імперії]]. В результаті був укладений [[Мельнський мир]], згідно з яким хрестоносці поступалися Польщі частина [[Куявія|Куявії]] з [[Нешава|Нешавою]] і остаточно відмовлялися від претензій на [[Жмудь|Жемайтію]], яка за умовами Торуньського миру повинна була відійти Ордену після смерті Вітовта. Литва отримала Жмудь з портом [[Паланга]], але [[Клайпеда]] залишилася
=== Останні роки правління. Приєднання Поділля ===
У 1422 році Ягайло вчетверте одружується на представниці знатного литовсько-руського роду [[Гольшанські|Гольшанських]] — [[Софія Гольшанська|Софії]]. Нова королева у 1424, 1426 і 1427 роках нарешті народжує Ягайло довгожданних синів та спадкоємців престолу — [[Владислав III Варненчик|Владислава]] (майбутній король Польщі та Угорщини Владислав ІІІ), Казимира (невдовзі помер) та [[Казимир IV Ягеллончик|Казимира]] (майбутній великий князь литовський та король польський Казимир IV).
У січні 1429 року Ягайло бере участь у [[З'їзд європейських монархів у Луцьку|Луцькому з'їзді монархів]] на якому були присутні правителі багатьох європейських князів. За результатами з'їзда Литва мала стати королівством, а Вітовт мав бути коронований надісланою від папи римського короною.Та в 1430 році польські шляхтичі перехопили корону, яку везли Вітовту та знищили її, Литва так і не стала королівством. Невдовзі після цього Вітовт помирає так і не залишивши після себе спадкоєця.
Після смерті Вітовта воював зі своїм братом [[Свидригайло Ольгердович|Свидригайлом]] за Поділля та [[Луцька війна|Луцьк]] ([[1430]]
Був королем до [[1434]] року. Згідно з [[Ян Длугош|Яном Длугошем]] Владислав II Ягайло помер від застуди, яку підхопив, слухаючи спів солов'я.
| |||