Міжнародний фонетичний алфавіт: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 20:
 
== Історія ==
У середині 19 ст. великою популярністю користувалася [[фонотипічна абетка]] Пітмана, створена спочатку для полегшення англійського правопису, але згодом адаптована до багатьох інших мов. Її можна вважати предтечею МФА.
[[1886]] року група французьких і британських викладачів мов на чолі з французьким лінгвістом Полем Пассі створила товариство, відоме з 1897 року як [[Міжнародна фонетична асоціація]] ({{lang-fr|Association phonétique internationale}}).<ref name="IPA194-196">International Phonetic Association. ''Handbook''. P. 194—196</ref> Початковий алфавіт ґрунтовано на запропонованій для англійської мови правописній реформі [[Romic alphabet]], але, щоб зробити його придатним для інших мов, значення символів могли змінювати від мови до мови.<ref>«Originally, the aim was to make available a set of phonetic symbols which would be given ''different'' articulatory values, if necessary, in different languages» // International Phonetic Association. ''Handbook''. P. 195—196</ref> Наприклад, звук [ʃ] (ш) в англійській мові позначали буквою «c», а у французькій — буквою «x».<ref name="IPA194-196"/> Проте 1888 року алфавіт зробили однаковим для різних мов, водночас заклавши основу для всіх дальших правлень.<ref name="IPA194-196"/><ref>{{cite journal |last=Passy |first=Paul |year=1888 |title=Our revised alphabet |journal=The Phonetic Teacher |pages=57–60}}</ref>
 
[[1886]] року група французьких і британських викладачів мов на чолі з французьким лінгвістом Полем Пассі створила товариство, відоме з 1897 року як [[Міжнародна фонетична асоціація]] ({{lang-fr|Association phonétique internationale}}).<ref name="IPA194-196">International Phonetic Association. ''Handbook''. P. 194—196</ref> Початковий алфавіт ґрунтовано на запропонованій для англійської мови правописній реформі [[Romic alphabet]], але, щоб зробити його придатним для інших мов, значення символів могли змінювати від мови до мови.<ref>«Originally, the aim was to make available a set of phonetic symbols which would be given ''different'' articulatory values, if necessary, in different languages» // International Phonetic Association. ''Handbook''. P. 195—196</ref> Наприклад, звук [ʃ] (ш) в англійській мові позначали буквою «c», а у французькій &nbsp;— буквою «x».<ref name="IPA194-196"/> Проте 1888 року алфавіт зробили однаковим для різних мов, водночас заклавши основу для всіх дальших правлень.<ref name="IPA194-196"/><ref>{{cite journal |last=Passy |first=Paul |year=1888 |title=Our revised alphabet |journal=The Phonetic Teacher |pages=57–60}}</ref>
 
Від створення МФА кілька разів переробляли. Після значних змін 1900 і 1932 років МФА залишався незмінним до Кільського з'їзду 1989 року. 1993 року внесли незначну зміну, додавши чотири голосні середнього ряду середнього підняття<ref name="world"/> і скасувавши символи глухих імплозивних приголосних.<ref name="Pullum">Pullum and Ladusaw. ''Phonetic Symbol Guide''. P. 152, 209</ref> Останню зміну зробили 2005 року, додавши символ лабіо-дентального (губно-зубного) одноударного приголосного.<ref>{{cite web|last=Nicolaidis|first=Katerina|title=Approval of New IPA Sound: The Labiodental Flap|url=http://www2.arts.gla.ac.uk/IPA/flap.htm|year=2005|month=September|publisher=International Phonetic Association|accessdate=2006-09-17|archiveurl=http://www.webcitation.org/61BbSvZjh|archivedate=2011-08-25}}</ref> Крім додавання й видалення символів, зміни в МФА переважно полягали у перейменуванні символів і категорій, а також у модифікуванні гарнітур.<ref name="world"/>