Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
{{Однофамільці|Петровський}}
{{Особа}}
'''Петровський Артур Володимирович'''  (14 травня 1924  — 2 грудня 2006)  — радянський і російський психолог, фахівець в галузі історії психології,  соціальної психології та психології особистості. Доктор психологічних наук (1965), професор (1967), член-кореспондент (1968), дійсний член (1971) і віце-президент АПН СРСР (1976-19791976—1979), президент РАО (1992-19971992—1997).
 
== Біографія ==
Народився в Севастополі. У 1947 році закінчив філологічний факультет Московського міського педагогічного інституту ім. В.  П.  Потьомкіна, в 1950 році там же захистив кандидатську дисертацію, присвячену психологічним поглядам А.  Н.  Радищева, після цього два роки викладав в Вологодському педінституті. Повернувшись на роботу в МГПИ, продовжив дослідження в області історії психології і в 1965 році захистив докторську дисертацію з історії радянської психології. З 1965 по 1971 рік завідував кафедрою психології МГПИ. З 1972 по 1991 рік був завідувачем лабораторії психології особистості Психологічного інституту РАО. У 1968 році обраний членом-кореспондентом АПН СРСР, з 1971 року - — дійсний член АПН СРСР. З 1968 по 1976 рік - — академік-секретар Відділення психології та вікової психології, в 1976-19791976—1979 роках - — віце-президент АПН СРСР. У 1991 році був призначений президентом-організатором Російської академії освіти, з 1992 по 1997 рік був її президентом.
 
== Основні ідеї ==
А.  В.  Петровський сформулював оригінальну концепцію, що описує динаміку розвитку соціальних груп - — теорію діяльнісного опосередкування міжособистісних відносин. Відповідно до цієї теорії, відносини, що складаються в групі, мають багатошаровий характер. Можна виділити поверхневий шар безпосередніх відносин, який утворюють насамперед відносини взаємної симпатії та антипатії між членами групи, і більш глибинний шар відносин, опосередкований цілями і завданнями спільної діяльності. Ступінь того, наскільки опосередкованими є відносини у конкретній групі визначають один вектор групового розвитку. Другий вектор - — ступінь асоціальності або просоціальності групової діяльності. Поєднання цих двох параметрів визначає тип групи. В рамках даної типології виділено сім основних типів груп: група високого рівня розвитку типу колективу і корпоративна угруповання, групи середнього рівня розвитку просоціальна і антисоціальна кооперації, групи низького рівня розвитку просоціальна і асоціальна асоціації, дифузна група [3]. В рамках даної теорії був переосмислений ряд явищ групової динаміки. Наприклад, конформізм і нонконформізм як форми реакцій індивіда на тиск групи характерні для груп низького рівня розвитку (асоціацій та кооперацій), а групам більш високого рівня розвитку властивий такий тип поведінки як самовизначення особистості в групі. Іншим напрямом досліджень А.  В.  Петровського є дослідження процесів розвитку особистості. На його думку, розвиток особистості можна описати як процес входження в соціум, як постійну зміну різних спільнот, в які він входить і кожне з таких входжень є етапом на шляху його розвитку. Незалежно від типу і рівня розвитку таких спільнот людина проходить універсальні стадії входження в спільноту, вирішуючи при цьому постають перед ним завдання. Виділено три таких універсальних стадії (адаптація / дезадаптація, індивідуалізація / деіндивідуалізація, інтеграція / дезінтеграція), у віковій періодизації цим стадіям відповідають дитинство, отроцтво і юність. З позиції цього підходу А.  В.  Петровський піддав критиці принцип провідної діяльності як підстава для побудови вікової періодизації.
 
== Науково-просвітницька діяльність ==
А.  В.  Петровський є автором, співавтором і редактором великого числа підручників з психології для вузів. Перший підручник був написаний ним у 1956 році в співавторстві з Г.  А.  Фортунатова і витримав три видання. Широко відомі також виходили під його редакцією підручники загальної психології (перше видання - — 1970) і вікової та педагогічної психології (перше видання - — 1973) для педагогічних вузів [8]. А.  В.  Петровський - — автор численних науково-популярних книг і статей з психології. Був консультантом низки науково-популярних фільмів з яких найбільш відомі "«Я та інші"», "«Сім кроків за горизонт"», а також художнього фільму "«Чучело"».
 
== Основні роботи ==
* Петровський А.  В.  Особистість. Діяльність. Колектив. - — М .: Политиздат, 1982. - — 255 с. - — (Над чим працюють, про що сперечаються філософи).
* Петровський А.  В.  Питання історії і теорії психології. Избр. труди. - — М .: Педагогіка, 1984. - — 271 с. - — (Праці дійсних членів і членів-кореспондентів АПН СРСР).
* Петровський А. В., Ярошевський М. &nbsp;Г. &nbsp;Основи теоретичної психології. -&nbsp;— М .: Инфра-М, 1998. -&nbsp;— 525 с. -&nbsp;— (Вища освіта).&nbsp;— <nowiki>ISBN 5-86225-812-4</nowiki>
* Петровський А. В., Ярошевський М. &nbsp;Г. &nbsp;Психологія. -&nbsp;— М .: Академія, 2002. -&nbsp;— 512 с.
* Петровський А. &nbsp;В. &nbsp;Психологія і час. -&nbsp;— СПб. : Питер, 2007. -&nbsp;— 448 с. -&nbsp;— (Майстри психології).&nbsp;— ISBN 978-5-469-01675-5
* Петровський А. В., Слободчиков В. І., Бим-Бад Б. М., Громико Ю. &nbsp;В. &nbsp;Завдання та напрями перебудови педагогічної науки // Питання психології 1988. № &nbsp;2, с.14.
 
{{бібліоінформація}}