Європа (супутник): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Dimich Pi (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 144:
Найкращим доказом моделі «товстого льоду» є вивчення великих [[Метеоритний кратер|кратерів]] Європи. Найбільші з них оточені концентричними кільцями та мають плоске дно. Ймовірно, лід, що його покриває, є відносно свіжим&nbsp;— він з'явився після удару, який пробив крижану кору. На основі цього та розрахункової кількості тепла, згенерованого припливами, можна розрахувати, що товщина кори з твердого льоду складає близько {{s|10—30 км}}, включаючи піддатливий шар із «теплого льоду». Тоді глибина рідкого підповерхневого океану може досягати близько 100&nbsp;км<ref name="Schenk_2007"/>, а його об'єм&nbsp;— {{nobr|3{{e|18}} м<sup>3</sup>}}, що вдвічі більше об'єму [[Світовий океан|Світового океану]] Землі.
 
Модель «тонкого льоду» передбачає, що товщина крижаної оболонки Європи може становити всього кілька кілометрів. Однак більшість вчених дійшли до висновку, що ця модель розглядає лише верхні шари кори Європи, пружні та рухомі через [[Припливні сили|дію приливівприпливів]] Юпітера, а не крижану кору в цілому. Одним із прикладів є аналіз на вигин, в якому кора супутника моделюється як площина чи сфера, обважнена і зігнута під впливом великого навантаження. У цій моделі вважається, що товщина зовнішньої пружної крижаної кірки може становити всього 200&nbsp;м, а це означає постійні контакти підповерхневої рідини з поверхнею через відкриті борозни, що викликає формування хаотичних областей<ref name="Billings_2005"/>.
 
У вересні 2012&nbsp;року група вчених із [[Карлів університет|Карлового університету]] ([[Прага]], [[Чехія]]) на Європейському планетологічному конгресі EPSC оголосила, що області з відносно тонким крижаним щитом&nbsp;— доволі рідкісне та короткочасне явище: вони заростають всього за десятки тисяч років<ref name="ria-758616816"/>.