Римо-католицька церква: відмінності між версіями

{{Римо-католицька церква}}'''Ри́мо-като́ли́цька церква''', '''Західна Католицька Церква''', Західна Церква ({{lang-la|Ecclesia Catholica Romana}}) — інститут [[католицизм|католицької]] Церкви [[латинський обряд|латинського обряду]] (частково [[амвросіанський обряд|амвросіанського]], [[ліонський обряд|ліонського]] й [[мосарабський обряд|мосарабського]]) із центром у [[Ватикан]]і на чолі з [[Папа Римський|Папою Римським]], який є її земним головою. Від інших церков Римо-католицька церква відрізняється організаційною централізованістю та найбільшим числом прихильників (біля чверті населення світу в [[2004]] р.); неформально й найчастіше іменується просто [[Католицтво|Католицькою церквою]]. Відповідно традиції, (так само як і [[Православна церква]]) характеризується чотирма відмінними ознаками ({{lang-la|notae ecclesiae}}): єдина, свята, [[Християнська Церква|вселенська]] (що й означає слово католицька), й апостольська.

Католицька доктрина стверджує, що Католицька церква була заснована [[Ісус Христос|Ісусом Христом]] в [[1 століття|1 ст.&nbsp;н.&nbsp;е.]] в римській провінції Юдея. ''[[Новий завіт]]'' свідчить про призначення [[Христос|Христом]] [[Апостол|дванадцяти апостолів]], яким він доручив продовжити свою справу. На апостолів у [[День Святої Трійці|День зіслання Святої Трійці]] зійшов [[Святий Дух]], чим знаменувалося заснування церкви. Католицька доктрина навчає, що Католицька церква є наступницею цієї першої християнської громади. Вона тлумачить зізнання [[Святий Петро|Св. Петра]], описане в [[Євангеліє від Матвія|Євангелії від Матвія]] як призначення Христом Св. Петра та його спадкоємців [[Папа Римський|римських єпископів]] тимчасовими очільниками Церкви. Ця доктрина отримала назву [[апольстольське наслідування|апостольського наслідування]]<ref>Католицька церква визнає легітимність єпископських конгрегації низки інших церков, але все ж наполягає на їх підпорядкуванню верховенству Римського понтифіка.</ref><ref>{{cite book | last =Temporini | first =Hildegard | coauthors =Wolfgang Haase | title =Aufstieg und Niedergang der römischen Welt Principat.: Geschichte und Kultur Roms im Spiegel der neueren Forschung | publisher =Walter de Gruyter | year =1982 | page =480 | url =http://books.google.com/?id=kNPV4P5h1qgC&pg=PA480&dq=The+church+was+founded+by+jesus | doi =2008-06-26 | isbn =3110087006}}</ref>.

Після [[Розкол християнської церкви 1054|розколу зі східними православними церквами]] у [[1054]], (див. [[філіокве]], {{lang-la|filioque}}), римський католицизм успішно боровся за те, щоб стати єдиною духовною владою у [[Західна Європа|західній Європі]]. Церковні діячі мали великий політичний і духовний авторитет, процвітало [[чернецтво]]. На початку [[16 століття]] зростаюча хвиля [[протестантизм]]у виявила потребу негайних реформ всередині церкви: [[Тридентський собор|Собор у Тренті]] ([[1545]]–[[1563]]) скликаний для обговорення цих реформ, широко визначив сьогоднішній догматичний, дисциплінарний, і літургійний характер римо-католицизму (''див.'' теж [[контрреформація]]), хоча важливі зміни започатковано і введено на [[Другий Ватиканський Собор|другому Ватиканському Соборі]].

Структура Римо-католицької церкви як і інших католицьких церков має чітку ієрархію. Основною організаційною одиницею є [[парафія]]. Парафії утворюють [[дієцезія|дієцезії]], на чолі яких стоїть [[єпископ]]. [[Папа Римський|Єпископ]] [[Римська курія|Риму]] є одночасно головою Римо-католицької церкви і, одночасно Католицької церкви. Єпископи дієцезій підпорядковані виключно [[Папа Римський|Папі]], але об'єднуються для спільної роботи в [[Конференції єпископів|конференції]] або [[синод]]и. Всупереч поширеній думці, [[Вселенський Собор|Собори]] не є органом власне римо-католицьким, але є загальним для Католицької церкви.

[[Латинський обряд]] відрізняється від обрядів інших католицьких церков. Наразі форма [[Літургія|літургії]] називається ''[[Звичайна форма римського обряду|Novus Ordo Missae]]'' розроблена після II Ватиканського собору. Раніше обов'язковою була [[Тридентська меса]], що була затверджена на [[Тридентський собор|Тридентським собором]]. Рішенням папи [[Бенедикт XVI|Бенедикта XVI]] цей тип меси може використовуватися в сучасному богослужінні і називається «екстраординарною».