Шапинка гриба: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
вичитування автоперекладу |
уточнення |
||
Рядок 25:
* Опукло-розпростерта
* Увігнуто-розпростерта
* Плоскоподушкоподібна
* Опуклоподушкоподібна
* Плоскосклепінчаста
{{Col-3}}
* Опуклосклепінчаста
* Плоска
* Туподзвоноподібна
* Плоскодзвоноподібна
*
* Гостродзвонподібна
* Тупоконусоподібна
* Плоскоконусоподібна
{{Col-3}}
* Ширококонусоподібна
* Сплощено-опукла
* Глибоко втиснута
* Плосколійкоподібна
* Глибоколійкоподібна
* Чашоподібна
* Глибокочашоподібна
Рядок 65:
Близькі за формою шапки можуть траплятися у грибів, що відносяться до різних систематичних груп, але для багатьох груп характерні шапки певної форми. Наприклад, подушкоподібні — для родини [[Болетові|болетових]], плоскі із заглибиною — для [[Russulaceae|сироїжкових]], яйцеподібні або дзвонові — для [[Гнойовик (рід грибів)|гнойовиків]], конусоподібні — для родів [[Міцена]], [[Псатірелла]], [[Галерина]], воронкоподібні — для [[говорушка|говорушок]].
== Ознаки краю
Край шапки є продовженням її центральної частини і його форма у багатьох випадках є важливою ознакою, необхідним для точного визначення, гриба, а також несе інформацію про будову і розвиток плодового тіла. На поперечному зрізі шапки розрізняють такі форми її краю:
<div align="center"> <gallery widths="115px" heights="115px" perrow="6">
Рядок 84:
* '''[[Колір]]''' може варіювати залежно від природних умов. Відомо безліч колірних варіацій грибів, що ростуть під різними деревами або на різних типах [[ґрунт]]у, в затінених або світлих місцях.
* '''Можливість відділення від м'якушу'''. У [[Suillus|маслюків]], деяких [[Stropharia|строфаріїв]] шкірка легко відокремлюється, є гриби, у яких зняти шкірку можна лише біля країв шапинки, в центрі ж вона міцно приростає.
* '''Характер поверхні'''. Поверхня може бути гладкою, сухою або слизової, або покритою характерної форми тріщинами, пластівцями ([[Покривала (гриба)|залишками покривала]]), волокнами і лусочками. Слизистість або клейкість шкірки залежить від погодних умов: у посушливий час ця ознака
* '''Складчастість або радіальний штриховий рисунок'''. Якщо м'якуш у гриба дуже тонкий, то через шкірку можуть просвічувати [[Гіменофор#Пластинчастий|пластинки]] і утворюється характерний штриховий рисунок, особливо помітний біля країв шапинки. У деяких грибів м'якуш майже відсутній, і поверхня шапинки набуває складчастої фактури.
'''Ознаки шапки за характером поверхні'''
* '''Суха''' поверхня не стає слизовою або липкою в сиру погоду, виглядає матовою. Характерна для таких родів, як {{Bt-ukrlat|Моховик|Xerocomus}}, {{Bt-ukrlat|Ксеромфаліна|Xeromphalina}}, {{Bt-ukrlat|
* '''Слизова''' поверхня добре визначається в сиру погоду, вона гладка і блискуча, липка або слабо слизова, з якою палець легко зіскакує. Слизовою і липкою може бути вся поверхня або тільки середина чи краї. Слизової шапки може бути ознакою наявності слизового загального покривала. Така поверхня шапинок характерна для [[маслюк]]ів, [[Гігрофор]]ів, деяких [[Павутинник]]ів.
* '''Желатинозна''' поверхня нагадує слизову, виглядає драглистою. При уважному вивченні можна виявити, що верхній шар шкірки рухливий відносно нижчих шарів. Зустрічається у грибів з родів {{Bt-ukrlat|Гоенбуелія|Hohenbuehelia}}, {{Bt-ukrlat|Резупінатус|Resupinatus}}.
* На '''волокнистій''' поверхні помітні радіальні волокна і тріщини, через які видно м'якоть шапки. Така поверхня може бути тонко-або грубоволокнистою, злегка лускатою, повстяно-волокнистою, врословолокнистою. Характерна для роду {{Bt-ukrlat|
* '''Повстяна, щетиниста''' поверхня виглядає бархатистою або замшевою, притиснутоволосистою, тонко-або
* '''Луската''' поверхня утворена повстяними або щетинистими лусочками, розподіленими по капелюшку рівномірно або локально. Волокна лусочок можуть розташовуватися майже паралельно поверхні шапинки або стирчати вертикально, при видаленні їх шкірка пошкоджується. Луска можуть з'являтися з віком на спочатку гладкій поверхні, їх розміри і форма часто залежить від розташування на шапинці — в центрі або по краю, в таких випадках спостерігається більш-менш виражена зональність поверхні. Лускаті шапинки характерні для
* '''Псевдолуската''' поверхня утворена залишками загального покривала, які зазвичай відрізняються за консистенцією від шкірки і легко знімаються з неї. Така поверхня шапинок особливо характерна для [[мухомор]]ів, зустрічається і в інших грибів, що мають менш розвинене загальне покривало — тоді наліт має вигляд дрібних павутинистих лусочок, борошнистий або слюдянистий, того ж кольору, що і шкірка шапинки чи відрізняється за кольором.
* '''Зональність''' поверхні може виникати з різних причин: нерівномірне утримання [[Пігмент (органічний)|пігментів]] у шкірці, відмінності в мікроскопічній будову шкірочки на різних зонах шапки, наявність тканин з різним ступенем [[
* '''Ареолювана''', або'''тріщинувата''' поверхня складається з окремих ділянок приросли шкірки, розділених тріщинами. Вона характерна для деяких сироїжок, болетових, також може бути пов'язана з погодними умовами: часто шкірка розтріскується при плодоношенні під час посухи.
Рядок 101:
{{Anchor|Пілеїпеліс}}
Особливе значення має будова шкірки, або пілеїпелісу ({{lang-la|pileipellis}}). На поверхні можуть зустрічатися [[
'''Основні типи пілеїпеліса'''
* '''Кутис''' складається з гіф приблизно однакового діаметра, недиференційованих або слабо диференційованих, що йдуть більш-менш паралельно поверхні шапинки, лише іноді можуть зустрічатися стирчать пучки гіф або окремі гіфи. Кутис утворює суху, не клейку в сиру погоду і гладку поверхню.
* '''Іксокутис''' за будовою аналогічний кутису, але складається з
* '''Триходерміс''' складається з гіфів, розташованих перпендикулярно поверхні шляпки, часто зібраних у
{{Anchor|Іксотриходерміс}}
* '''Іксотриходерміс''' утворений тонкими желатинізовані гіфами, розташованими приблизно перпендикулярно поверхні капелюшка. Як і
* '''Гіменодерміс''' складається з округлих або потовщених циліндричних клітин, розташованих щільним палісадним шаром.
* '''Епітелій''' утворений параплектенхімою, клітини якої можуть бути кулястими або щільно прилеглими одна до одної, деформованими. Поверхня епітелію не клейка, зазвичай [[Гігрофаність|гігрофана]].
|