Терещенки (рід): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
уточнення
Рядок 41:
Так, повірений Товариства братів Терещенків Рогозін писав своїм господарям: ''«Для найму робітників відправив двох вербувальників. Мені пишуть з [[Воронізька губернія|Воронезької губернії]], що, завдяки неврожаю на хліб, можна наймати робітників за невисоку платню більше ніж 100 душ».''
 
На цукрових заводах родини Миколи Терещенка працювали зазвичай, мешканці навколишніх сіл, але були і заїжджі працівники. Організацію їх праці і побуту можна прослідкувати на прикладі старішого, заснованого в 1835 р. рафінадного заводу в Хуторі Михайлівському, який щодобово переробляв 10 тис. пудів цукрового піску. На виробництві були зайняті 660 робітників, які працювали в три 8-годинні зміни і мали один вихідний на тиждень. Місячна заробітна плата — від 6 рублів для некваліфікованих робітників, у жінок та до 15 рублів у бригадирів і старост. Крім того, виплачувалися по 5 рублів на харчовуванняхарчування. Сезонні робітники, які прибували на завод із далеку, щоденно отримували із загальної кухні один кілограм хліба, 400 грам м'яса, 50 грам сала та інші продукти.
 
На початку [[XX століття|ХХ]] ст. родина Терещенків мала у своєму розпорядженні 11 цукрозаводів — дев'ять власних і два орендованих, на яких вироблялося залежно від врожаю сировини й кон'юнктури ринку 9-10 % загальноросійського цукру. Наприклад, якщо в 1899—1900 рр. виробництво цукру на всіх заводах Російської імперії становило 48 млн. 452 тис. пудів, то на підприємствах Терещенків, де особливу роль де відіграв Микола Артемійович, — близько 4,5 млн пудів.
 
У 1910 р. обсяг продукції на їхніх цукрозаводах досяг уже 6,6 млн пудів, вартість якої оцінювалася в 27, 7 млн крб.