Джон Мартін: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м робот додав: pl:John Martyn змінив: en:John Martyn (musician) |
м доповнення |
||
Рядок 12:
Незважаючи на те, що лонгплеям "Inside Out" та "Sunday's Child" бракувало справжнього комерційного успіху, вони все ж підтвердили високу позицію їх автора на музичному ринку. Однак розчарувавшись у музичному бізнесі, Мартін вирішив сам підготувати свій черговий альбом "Live At Leeds". Цей альбом можна було безпосередньо замовити у Джона та Беберлі і отримати з автографами подружжя Мартінів.
На жаль, все більше давався взнаки темний бік характеру Джона, алкогольно-наркотична залежність кидала тінь на взаємини з Беверлі. Ці проблеми артист делікатно порушив у текстах непогано сприйнятого альбому 1977 року "One World", участь у запису якого взяв [[Вінвуд Стів|Стів Вінвуд]]. Однак серйозні проблеми в особистому житті затримали появу наступного лонгплея, який з'явився лише через три роки після розлучення Джона з Беверлі. Цей альбом (він мав назву "Grace & Danger"), що був записаний за участю [[Коллінз Філ|Філа Коллінза]], переповнювали емоції та переживання, якими ділився з слухачами його автор. Водночас він виявився останнім лонгплеєм, записаним для фірми "Island", яку співак змінив на "WEA".
Вже для "WEA" Мартін записав альбоми "Glorious Fool" (у цьому йому знову допомагав Філ Коллінз) та "Well Kept Secret". Завдяки цим двом роботам Мартіна було визнано вже як рок-виконавця. Паралельно він почав регулярно концертувати з власним гуртом, у якому грали клавішних Макс Міддлтон та басист Алан Томпсон. Під час цих виступів його відома акустична гітара використовувалась лише у кількох творах.
| |||