Відмінності між версіями «Галісійці»

9 байтів вилучено ,  3 роки тому
правопис
(правопис)
| langs= [[галісійська мова]], [[іспанська мова]] (як друга мова)
| rels= християни ([[католицизм]])
| related= [[португальці]], [[іспанці]], [[романські народи]]
}}
'''Галісі́йці''' (''самоназва:'' {{lang-es|galego}} — «ґалєго») — народ у [[Іспанія|Іспанії]], основне населення історичної області [[Ґалісія]].
== Матеріальна культура ==
[[Файл:Mostra-brincadeira-047.preview-1-.jpg|left|thumb|140px||''галісійський національний жіночий костюм'']]
Етнографічно галісійці близькі до решти населення Півночі [[Піренейський півострів|Піренейського (Іберійського) півостровупівострова]].
 
Галісійцям притаманні розташовані близько одне до одного невиликі поселення без строгого планування, [[хутір|хутори]] тощо. Специфічне галісійське житло - [[пальоса]].
 
У національних строях переважають темні кольори і грубі вовняні тканини, сукно, фланелі. Жіночий національний костюм - довга спідниця і кохта з корсажем, як деталі - спідниця-накидка (мантео) і хустка, що схрещується на грудях, а закріплюється на спині (денґе). Жіночий наряд зазвичай гаптований стрічками, прикрашений оздобами з [[бурштин (смола)|бурштину]]. Головний убір - також хустка. Чоловічий національний костюм галісійців складається з вузьких (святкові) або широких (повсякденні - для роботи на полі) штанів до колін, сорочки, жилету і куртки. Чоловіче і жіноче взуття - шкіряні черевики.
 
Галісійська кухня відзначається простотою і невибагливістю. Національні страви - [[пульпада]], [[поте галєго]], свинячі ковбаски ([[чорісос]]), овочевий суп (кальдо галєго), свиняче сало з додаванням різноманітних спецій і [[житній хліб]]. Серед напоїв популярними є, як і повсюди в Іспанії, вина, а також лікери.
 
== Духовна культура ==
У духовній культурі (пісенний [[фольклор]]) відчутні кельтські впливи. Традиційний музичний інструмент - [[ґайта]] (волинка). В усній традиції переважають жартівливі казки, анекдоти і дотепи, в т.ч. антирелігійного змісту ([http://skaz.iatp.org.ua/link_galis.shtml див.]). Оригінальністю відзначається галісійський танцювальний фольклор - серед танців чоловічі танці-змагання і оригінальний змішаний танець [[муньєйра]].
 
== Внесок галісійців у світову цивілізацію ==
== Цікаві факти, пов'язані з галісійцями ==
* За всю свою багатовікову історію Ґалісія була незалежною тільки одного разу. До того ж сталося це далекого 1111-го року (!). Саме тоді був коронований галісійський король. Але вже за декілька років галісійське королівство вспало від навалою [[маври|маврів]], а його південна частина відійшла до Португалії.
* У кафедральному соборі столиці Галісії місті [[Сантьяґо-де-Компостела]] покояться рештки одного з 12 апостолів Христа святого Якова (Яго іспанською, Хайме галісійською). Саме сюди веде довгий шлях - проща святого Якова. За легендою святий Яков - хреститель і патрон усієї Іспанії - пішки подолав дорогу до [[Піренейський півострів|Піренейського півостровупівострова]]. І от уже понад тисячоліття існує [[Шлях святого Якова]] - своєріднясвоєрідна проща для католиків. Він не раз ставав темою для сюжетів у письменників, кінорежисерів тощо
* У галісійській кухні ще зовсім донедавна існувала негласна заборона на вживання грибів, і це при тому, що Галісія в принципі лісиста країна. Відраза до грибів у галісійців була настільки великою, що навіть існувала галісійська приказка "Найпростіший спосіб померти - з'їсти гриб". Лише з глобалізацією це дивне [[табу]] було знято.
 
== Джерела та література ==
* Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: "Советская энциклопедия", 1988, стор. 130-131 (стаття "Галисийцы") (рос.)
* [http://usuarios.lycos.es/Celtic_Galiza/history.html Нарис історії Галісії] (англ.)
* {{УРЕ}}
* [http://www.ethnologue.com/show_language.asp?code=glg Міжнародний вказівник мов світу - галєго] (англ.)
* [http://www.christusrex.org/www1/pater/ethno/Spai.html Християнський етнолоґічний сайт з розподіленням етносів по країнах - народи Іспанії] (англ.)
* Anaya Santos G. La depresión cultural gallega, Vigo, 1970
* Lisón Tolosana C. Perfiles simbólico-morales de la cultura gallega, Madrid, 1974
* Los gallegos, Madrid, 1976