Шостка: відмінності між версіями

Територія почала заселятися здавна: поблизу міста знайдено крем'яні знаряддя праці доби пізнього палеоліту (15 тис. років тому). У XVI—XVII&nbsp;ст. в малопрохідних лісових місцях почали селитися втікачі з Правобережжя. Так виникло селище Локотки, що є частиною сучасної Шостки. [[Локотки]] [[1676]] року за універсалом [[Іван Самойлович|Івана Самойловича]] «Стецькови Бугаєнкови, жителеви села Локотки<ref>{{Cite web|url=http://www.etomesto.ru/map/online/shubert/19/map/19-11-1.png|title=Мапа Шуберта // аркуш 19-11-1|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>, позволил на ріке Шустце, за тем селом гоней три в місті непенном… греблю висипати… млин збудувати». «Стефан Бугай, товариш сотні Воронежской» також за гетьманським універсалом насипав греблю і побудував млин на річці Шостці. [[1688]] року отримав гетьманський універсал протопоп ([[1688]]–[[1704]]) містечка [[Вороніж]] Йосип Лазаревич, за яким дозволялося «на купленом его власном займище на речце Шустце, нижей села Локоток, греблю займати й млин фундовати, своєю власною працею и коштом». А [[сотник]] воронізький ([[1689]]–[[1709]]) Роман Лазаревич (певно брат попереднього) купив в [[1701]] року в одного із мешканців Вороніжа, окрім лісу, гаю, займища та сіножатей, ще «паль, забитую на млин на р. [[Шостка (річка)|ШосткеШостці]], за пять кухов горілки».

=== XVIII Століттястоліття ===

У першій половині XVIII ст. (правління Анни Іоанівни (1730—1740 р.р.), під час російсько-турецької війни, що почалася в 1734 р., гостро виникло питання своєчасного поповнення боєприпасами російської армії. Справа в тому, що театр бойових дій був значно віддалений від центрів виробництва пороху. Зважаючи на те, що виробництво селітри та пороху здавна практикувалося в Сіверських краях, і сіверська територія знаходилась відносно недалеко від російсько-турецького кордону, царський уряд вирішує організувати виробництво пороху в Україні. Указом Сенату від 14 лютого 1736 р. наказувалось «в Малороссийские и Слободские полки, казакам и к пушкам пороху сколько какого когда потребно, столько оного делать в Малой России при Генеральной Артиллерии и в Слободских полках в одном полку…» Указом від 21 травня 1739 р. графу Румянцеву наказувалось «крайнее смотрение прилагать, что бы пороху вистачало не тільки казакам, але й гарнізонам і корпусам». Виконання цього Указу стало основою для виникнення порохового заводу на р. Шостці. Генерал І. Шипов в серпні 1739 р. повідомив ЇЇ Імператорську Величність, що для заводу, який «велено завесть в одном Слободском полку», знайдено місце&nbsp;— млин в Ніжинському Малоросійському полку при Вороніжській сотні на р. Шостка, від м. Глухова у 30 верстах. Пороховий завод на р. Шостці почав працювати в серпні 1739 р. На початок грудня було вироблено 750 пудів пороху. Але в 1742 р. артилерійська канцелярія і Військова колегія вирішили, що в Україні «пороховому заводу на р. Шостка не быть» . На деякий час порохове виробництво на р. Шостка було повністю припинено.

Шосткинський не був першим пороховим заводом в [[Україна|Україні]]. Виробництво пороху на українських землях почалося ще з 3-ї чверті XVII століття. Достеменно невідомо, з яких часів уза 2 верствахверсти від '''[[Глухів|Глухова]]''' на річці [[Есмань (притока Клевені)|Есмань]] робили «толчеями» до 1500 пудів пороху на рік. За [[гетьман]]а [[Данило Апостол|Данила Апостола]] ([[1727]]–[[1734]]) пороховий завод діяв у [[Мглинська сотня|Мглинській сотні]]. 14 лютого 1736 року виник пороховий завод на річці Усок при хуторі Шкірманівському. Він випускав продукцію десь до [[1762]] року. Генеральний обозний ([[1728]]–[[1749]]) [[Яків Лизогуб]] вважав, що цей пороховий завод здатний «ставить порох по 4 карбованця за пуд» і що «оный порох против московского весьма сильнее». Але річка [[Усок]] з часом обміліла, і Шкірманівський завод захирів. Можливо, саме тому на Шостці, вза 30 верствахверст від '''[[Глухів|Глухова]]''' і за 18-тить від впадіння її в [[Десна|Десну]], вибудували новий пороховий завод. На ньому передбачали виробляти 12 тисяч пудів пороху на рік. ВУ серпні [[1739]] р. завод «на взятой от ратуши мельнице» почав діяти.

=== XIX Століттястоліття ===

Військові події періоду європейських революцій та Кримської війни 1848—1856 р.р. змінюють характер діяльності заводу, вона ще більше розширюється. Пороху виготовлено в 1853 р.&nbsp;— 23,5 тис. пудів, у 1854&nbsp;— 40,9 тис. пудів. У 1855 році (рік найсильніших боїв під час оборони Севастополя) роботи ведуться по ночах, у святкові дні, протягом усієї зими. Вироблено 134,3 тис. пудів пороху, що склало 43&nbsp;% усього пороху, виготовленого на казенних заводах&nbsp;— це майже в 6 разів більше в порівнянні з 1812 роком. У роботі задіяно 55 фабрик у старому і новому порохових містечках. Капсулів у цей рік виготовлено 50&nbsp;млн одиниць .

=== XX Століттястоліття ===