Пензенська губернія: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 17:
Губернія займала площу 34 129,1 [[верста|верст]]2 (38 840 км2). Межувала на заході — з [[Тамбовська губернія|Тамбовської]], на півдні — з [[Саратовська губернія|Саратовської]], на сході — з [[Симбірська губернія|Симбірської]], на півночі — з [[Нижегородська губернія|Нижегородської]]. У [[1926]] площа губернії становила 46 266 км2<ref name="ДW1926">{{cite web|url=http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus_26.php?reg=274|title=Всесоюзна перепис населення 1926 р.|archiveurl=http://www.webcitation.org/65sxprJyG|archivedate=2012-03-03}}</ref>.
Поверхня губернії досить хвиляста від пологих пагорбів і іноді глибоких річкових долин. Ці долини наводнюються навесні річками. Найвищі місцевості губернії знаходилися в південній її частині, в повітах Чембарському, Нижньо-Ломовському, Пензенському і Городищенському. Звідси поверхню губернії злегка і поступово схилялася до північно-заходу. Східна частина Копальні і північно-західна частина Інсарського повіту становили саму низовинну і рівну частину губернії. Найбільша кількість річок, струмків та ярів губернії було на території Інсарського повіту, чого він вважався самим мальовничим. У Городищенському повіті особливо гірська його північно-східна частина. У [[1860
У геологічному відношенні губернія була мало досліджена, дослідник Мурчисон зараховував всю площу губернії до третинної (еоценової) формації, виключаючи вузьку смугу на півночі: Саранського, Інсарського і Копальні повітів, яку зарахував до крейдяної. За дослідженням Пахта, в межах губернії поширені осадові породи крейдяної та третинної формації, а в самій північній частині Копальні повіту невеликий простір зайнято формацією юрської. Третинна формація поширена виключно в Городищенському повіті по правій стороні річки [[Сура (приплив Волги)|Сури]]. Крейдяна формація поширена по всій губернії. Вона складається з пластів піску і пісковиків, і тільки місцями є крейдяний мергель або рухляк, як, наприклад, у підошви підвищення, на якому стоїть [[Пенза]]. Синювато-сірі пласти тягнуться через Городищенський повіт і Симбірську губернію до самої [[Волга|Волги]].
Рядок 32:
== Історія ==
[[15 вересня]] [[1780
[[12 грудня]] [[1796
[[5 березня]] [[1797
[[9 вересня]] [[1801
[[14 травня]] [[1928
== Адміністративно-територіальний поділ ==
Рядок 54:
11 жовтня 1797 року колишню Пензенську губернію наказано було розділити між сусідніми губерніями.
З [[1797]] по [[1801
9 вересня 1801 року Пензенська губернія відновлена в межах до 11 жовтня 1797 року.
Після відновлення Пензенської губернії в [[1801
{| class="wikitable"
|-
Рядок 128:
|}
У [[1918
У березні [[1925
Таким чином у [[1926 ]]до складу губернії входило 8 [[Повіти Росії|повітів]]:
Рядок 190:
|}
[[14 травня]] [[1928
== Населення ==
[[Файл:Пензенська губернія з Бенке.jpg|thumb|200px||Герб губернії c описом, затверджений [[Олександр II|Олександром II]] (1878)]]
[[Перепис населення Російської імперії (1897)|перепису 1897 року]] Населення області склало 1 470 474<ref name="Демоскоп Weekly"/> (72 0912 чоловіків і 763 036 жінок). У 1896 р. православних налічувалося 1 387 726, розкольників 22 362, католиків 1025, протестантів 410, євреїв 619, [[мусульмани|магометан]] 68 131, інших сповідань 392. Дворян було 9682 чол., духовного звання — 10 918, почесних громадян і купців — 8033, міщан — 65 472, військових станів — 84 684, селян — 1 301 425, інших станів — 451. У 1865 р. в губернії нараховувалося 1 199 272 жителя. Розкол поширений головним чином в Чембарському (село [[Поїмо (Пензенська область)|Поїмо]]) і Нижнеломовському повітах. У селі Андріївці Чембарського повіту жили до 800 молокан. У 1892 р. всіх дворів у волостях було 210 290, з них селянських — 206 029. Середній склад двору був 6,3 душ. Середній (за 5 років) приріст населення — 25 022
За підсумками [[Перепис населення СРСР (1926)|всесоюзного перепису населення 1926 року]] населення області склало 2 208 780 осіб<ref name="ДW1926"/>, з них міське — 205 201 людина.
|