Феодоро: відмінності між версіями

Князівство було поділене на 11 адміністративних округів і включала як власне домен (володіння князя) Феодоро: Бельбекську, Байдарську і Варнутську долини, Чембало, Каламіту, область Кинсанус, так і землі залежних готських і черкеських архонтів: Ескі-Кермен, Черкес-Кермен, Луста (Алушта). Крім того, на території князівства перебували самостійні генуезькі громади (в Алушті, Партеніті) і ряд великих церковно-феодальних володінь.

 

Дозорні фортеці — «бурги» були зведені в VI ст.: на Монастирській скелі в гирлі Чорної річки — Каламіта; на скелі Куле-Бурун «Бельбекских воріт» — Сюйрень (Scivarin): на скельному виступі в межиріччі Альми і Бодрака — Альма-Кермен (Бакла), кастеллум Сиваг-Кермен біля хребта Узун-Сирт, недалеко від с. Верхньосадове. Опорні фортеці — «фруріони» були зведені в середині VI ст. в найближчому тилу «великих стін», на величезних плато столових гір-куест в Південно-Західному Криму. Нині вони відомі як Мангуп-Кале (Дорос), Ескі-Кермен і Тепе-Кермен. З VIII ст. у Криму почалося будівництво укріплених замків — «ісарiв», що тюркською мовою означає «стіна, укріплення, замок». Більшість ісарiв перебували між Алуштою і Ласпі, вздовж 70-кілометрової берегової смуги, але чимало їх було побудовано і для захисту внутрішніх доріг. Всі фортеці-ісари були побудовані дуже економно, зміцнення влаштовувалися в поєднанні з природними умовами і місцевим рельєфом.