Великдень: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
правопис
Рядок 62:
Існує декілька легенд щодо виникнення назви [[свято|свята]]. За однією з них назва «Великдень» («Великий День») з'явилася аж наприкінці першого тисячоліття з приходом на українську землю християнства. Легенда говорить, що «Великдень називається так тому, що у той час, коли Христос народився, сильно світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити, аби був один тодішній. Тоді, було як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як [[Розп'яття Христове|розп'яли Христа]] — дні поменшали. Тепер лише [[царські ворота]] в церкві стоять навстіж сім днів…».
 
У західно-словзахіднослов'янських мовах назва свята перекладається як «Великаніч»: [[чеська мова|чеською]] ''Velikonoce'', а [[польська мова|польскою]] ''Wielkanoc''. У [[болгарська мова|болгарській]] (південно-слов'янській мові) подібно до української назви — ''Великден'', а споріднені болгарам [[македонці]] називають це свято ''Велигден''. Проте, протиріччя у цьому немає, оскільки це давнє свято, включаючи і його атрибутику (зокрема й [[крашанки]]) нерідко пов'язують із ще дохристиянськими традиціями відмічати знакові [[Астрономія|астрономічні]] події, у тому числі й [[весняне рівнодення]], коли перший великий день (більший за ніч день) міряється своєю тривалістю з останньою великою (більшою за день) ніччю.
 
=== Пасха ===
Рядок 80:
|valign=top|
* [[італійська мова|італійською]] ''pasqua'',
* [[Німецька мова|нижньо-німецькоюнижньонімецькою]] ''Paschen'',
* [[російська мова|російською]] ''пасха'',
* [[французька мова|французькою]] ''pâques'',
Рядок 225:
З Великого Четверга до Великодня у [[католицизм|католицьких церквах]] заборонено дзвонити у дзвони на знак [[жалоба|жалоби]], тому в [[Німеччина|Німеччині]] та [[Австрія|Австрії]] існує [[звичай]] щоденних вуличних процесій з дерев'яними тріщалками або іншими інструментами, щоб нагадувати віруючим про службу Божу. Перша письмова згадка про цей звичай датована [[1482]] роком. Існує також [[легенда]], що дзвони у цей час летять на посвяту до [[Рим]]у. У багатьох католицьких місцевостях Європи у [[Страсна п'ятниця|Страсну П'ятницю]] влаштовують різноманітні традиційні процесії. У [[Франція|Франції]], коли на Великдень знову дзвонять у дзвони, прийнято обніматись та цілуватися на знак радості.
 
Ще поширенішим є звичай ховати у [[гніздо|гніздах]] в саду розмальовані яйця, котрі повинні шукати [[діти]]. Вважається, що яйця збирає у птахів та потім розмальовує [[великодній заєць]] (або [[кріль]]). В інших місцевостях, наприклад: у [[Франція|Франції]] та [[Бельгія|Бельгії]], вважається, що розмальовані яйця розносять дзвони повертаючись з м.  [[Рим]]уа. Знайшовши яйця, влаштовують забави: наввипередки котять їх по схилу пагорба або стукаються ними, виграє той, чиє яйце залишається цілим. У [[Сорби|сорбських]] общинах на сході [[Німеччина|Німеччини]] викопують яму на кінці схилу. Перший кладе яйце у ямку, а наступні гравці намагаються потрапити у нього ([[Лужицька мова|сорбською]]: jajka walkowanje, або {{lang-de|Waleien}}).
 
У [[Фінляндія|Фінляндії]] для відлякування [[відьма|відьом]] на Великдень розпалюють [[багаття]]. Діти переодягаються на відьм та ходять від хати до хати і збирають ласощі. Також в [[Австрія|Австрії]] існує великодній звичай розкладати великі багаття на пагорбах. У [[Данія|Данії]] вихідні починаються ще у [[Великий Четвер]], також існує традиція відправляти до Великодня анонімні віршовані вітання, так звані, «листи дурника» ({{lang-da|gaekkebrev}}). Отримавши листа, потрібно вгадати від кого він. Якщо одержувач вгадує, то отримує від автора крашанку, якщо ні — то винен яйце автору вітання. Замість яйця призом може бути і поцілунок або зобов'язання влаштувати вечірку.