Мала Русь: відмінності між версіями

Наприкінці XVI ст. на теренах Речі Посполитої після 200-річного забуття раптово відродилась назва «Мала Русь (Росія)». У XIV ст. цей термін, за слушним спостереженням Михайла Грушевського, «не встиг відповідно ствердніти і викристалізуватись, а в XV столітті й зовсім зник з видовні». Його нову появу вчений пов'язав із наявністю в титулатурі московських митрополитів (з [[1589]]  — патріархів) визначення «всієї Русі»: «коли київським митрополитам прийшлось зав'язати зносини з московським правительством, головно задля грошових і всяких інших підмог з московського скарбу», їм «незручно було писатись в листах до московського правительства тим титулом, який вони уживали у себе вдома — „митрополита київського, галицького і всієї Русі“. Уживаючи далі в усіх інших випадках сього титулу й титуловані так своїм правительством, вони в листах до московського правительства починають себе наново титулувати митрополитами «Малої Русі».

За задумом творців цього термінутерміна українських філософів він позначав приналежність до ''Малої Руси'' тобто українських земель навколо стародавньої столиці [[Київська Русь|Руси]] [[Київ|Києва]] та не мав ніякогожодного образливого відтінку. Згодом цей термін почав набувати образливих рис, як позначення меншовартості, щодо термінутерміна [[великороси]].<ref>[http://www.e-reading.club/bookreader.php/1041516/Nakonechniy_-_Ukradene_im%92ya._Chomu_rusini_stali_ukraincyami.html Book: Украдене ім'я. Чому русини стали українцями]</ref> Таким чином царський уряд починаючи з [[XIX століття]] вводить термін „южнорусский“ (''південноросійський''). Наприклад [[Тарас Шевченко]] створює [[Букварь южнорусскій]].<ref>[http://litopys.org.ua/pivtorak/pivt09.htm „Русь“, „Росія“, „Великоросія“, „Малоросія“. Григорій Півторак. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов.]</ref>

[[Термін]] „малороси“ не є самоназвою [[українці]]в ([[русини|русинів]] або [[руський|руських]]), зовнішній [[термін]] для [[Україна|України]] в методичній ''політичній тактиці'' [[Москва|Москви]] формування характеру й [[Ментальність|ментальності]] підросійського „[[Хохол|хохла]]“, видуманий та підтримуваний в [[Московія|Московії]] ([[Росія|Росії]]) та нав'язуваний нею в довгому поневоленні України Росією з метою зросійщення українського народу»''<ref name="малоросійство">{{книга |автор = редакційна колегія |частина = «Малоросійство», «Мала Русь» |заголовок = [[Енциклопедія українознавства]] |посилання = http://izbornyk.org.ua/encycl/euii108.htm |видання = [[Наукове товариство імені Шевченка|НТШ]] |відповідальний = Гол. ред. [[Кубійович Володимир Михайлович|В. Кубійович]] |місце = Париж, Нью-Йорк, [[Львів]] |видавництво = «[[Молоде життя]]» |рік = [[1994]] |том = 4 |сторінки = 1446–1447, 1451 |сторінок = 395 |isbn = 5-7707-5493-1}}</ref><ref>''[[Івшина Лариса]]'', «Україна Incognita ТОП-25», вид. ПрАТ «Українська прес-група», м. [[Київ]], [[2014]]&nbsp;р.; «Про малоросійський міф 21-го століття»&nbsp;— С.159–169; «Зловісне перетворення (як історія України-Русі стала частиною історії загальноросійської)»&nbsp;— С.142–149; «Як Московія привласнила історію Київської Русі»&nbsp;— С.&nbsp;77-83; ISBN 978-966-8152-61-0</ref>. Його вживали, у першу чергу щодо [[Лівобережна Україна|Лівобережної частини України]] ([[Гетьманщина|Гетьманщини]]) загарбаної Росією, з утворенням [[Малоросійська губернія|Малоросійської губернії]] (без м. [[Київ|Києва]]); застосовувалося в межах [[Полтавська губернія|Полтавської]], [[Харківська губернія|Харківської]] і [[Чернігівська губернія|Чернігівської]] губерній<ref name="малоросійство"/>. Протягом підкорення всієї України у XVIII—XX&nbsp;ст.&nbsp;— використовувалося стосовно всіх українців й всієї України<ref name="малоросійство"/>. Сприяло комплексові провінціалізму українського громадянства, формуванню відданості російській великодержавності з [[колабораціонізм]]ом ([[москвофільство]]), байдужості й негативному ставленню до українських національно-державницьких прагнень<ref name="малоросійство"/>. ''«Це явище хвороби бездержавності українського народу, відсутності національно-духовної суверенності, капітулянство перед Москвою, холуйське вислужництво перед володарями Московії ([[Кар'єра|кар'єризм]]), брак найелементарнішого національного інстинкту і параліч політичної волі українського народу; „національне пораженство“ з „самовідданістю малоросійською“»''<ref name="малоросійство"/>. Аналог цього був на підпольських українських землях для полонізації українців: «хрунівство», «націоне польонус», «ґенте рутенус»<ref name="малоросійство"/>. Аналог цього був на підугорських українських землях для денаціоналізації українців: «[[мадярони]]»<ref name="малоросійство"/>. У наслідку чого були засвоєні гірші якості чужої національності з втратою кращих своїх (національна [[деградація]] з асиміляцією в інородному просторі)<ref name="малоросійство"/>. Цей «кабінетний термін» з'явився на офіційному рівні [[Російська імперія|Російської імперії]] з-за великої території Росії (великороси) через загарбані нові землі на противагу Україні (малороси), хоча уживання «Великої Русі» не було притаманним Росії (використовував [[гетьман]] гербовий [[Шляхта|шляхтич]] [[Богдан Хмельницький]] щодо митрополії України у відношенні до провінції [[Київська Русь|Київської Русі]] [[Москва|Москви]]). Після «[[Переяславська рада|Переяславської угоди]]» 1654&nbsp;р. російський цар [[Олексій Михайлович]] амбіційно замінив титулування з «московських і великих князів всієї Росії» на «всієї Великої і Малої Росії», а згодом ще й «Білої Росії»<ref name="малоросійство"/>. На опублікованих у 1736—1738&nbsp;рр. і 1745&nbsp;р. [[Російська академія наук|Російською Академією Наук]] офіційних атласах назва «Мала Росія» чи «Мала Русь» (Малоросія) не зустрічається<ref name="малоросійство"/>. <br/>