'''Катерина Вікторівна Майбурова''' (дівоче прізвище — '''Попова''', 5.12.1913, м. [[Верхотур'є]], тепер [[Свердловська область|Свердловська обл.]], РФ — 24.05.2002, м. Київ) — радянський музикознавець, педагог. Матір [[Зінькевич Олена Сергіївна|О.Олени Зінькевич]]. Канд.Кандидат мист-вамистецтва (1947). Доцент (1947)., Вв. о. професора (1969). Член [[Національна спілка композиторів України|Спілки композиторів України]] (1953).
Закінчила [[Свердловський муз.музичний технікум]], істор.історико-теор.теоретичний факультет Уралської[[Уральська консерваторія|Уральської консерваторії]], аспірантуру при ній (1946, наук.науковий кер.керівник [[Друскін Михайло Семенович|М.Михайло Друскін]]).
Викладачка Свердловської муз.музичної школи (1934—1935), муз.музичного училища (1935—1947), консерваторій — УралськоїУральської (1938—1949), [[Саратовська консерваторія|Саратовської]] (1949—1953), [[Київська консерваторія|Київської]] (1953—1977), [[Київський педагогічний інститут|Київського педагогічного інституту]] (1978—1992). Поміж учнів — канд.кандидат мист-вамистецтва О. Коренюк, Г. Фількевич, Н. Шурова. Значну частину музикозн.музикознавчого доробку присвячено укр.українським композиторам — її сучасникам (М. Дремлюзі, Г. Жуковському, В. Кирейкові, М. Сільванському), а також російсько-українським музичним зв'язкам. Майбурова однією з перших у тодішньому СРСР звернулася до музичного краєзнавства як предмета наукового дослідження. Відіграла важливу роль в організації його Українського республіканського відділення товариства Есперанто (1980), його 1-й президент. Запровадила курси [[есперанто]] для студентів Київської консерваторії.
