Холм: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
невелике доповнення |
Немає опису редагування |
||
Рядок 74:
Під час воєн за їх спадщину між [[Литва|Литвою]], [[Польща|Польщею]] й [[Угорщина|Угорщиною]] та місцевими боярами, Холм багато потерпів і [[1387]] року остаточно перейшов до володінь Польщі. Холмщину під своє панування взяв безпосередньо новий польський король Ягайло. З цим настав нарешті край військовій руїні. Від цього часу місто становило центр Холмської землі (Холмщини): яка об'єднувала поміж іншим Красностав, Грубешів, Реювець та Замостя. Незважаючи на те що Холмщина входила до Руського воєводства (з центром у Львові), вона мала автономію, яка дорівнювала такій для воєводства, зокрема вислала окремого депутата до сейму. На прохання міщан 7 січня [[1392]] р. на замку в [[Любомль|Любомлі]] Ягайло видав Холму привілей на [[Магдебурзьке право]] — «''перенесення міста з права польського і руського''». В привілеї мешканців Холма Ягайло згадує в такій послідовності: німці, поляки та русини. І найімовірніше це не означало домінування іноземців, але їх вищий соціальний статус. Локація Холму була настільки вдалою тож в 1400 р. король Ягайло довірив холм'янину Бартоломею локацію Грубешова. Сучасна площа Лучковського є чи не єдиною пам'яткою того часу. Адже і після локації Холм використовував вуличну сітку, яка склалася в XIII ст. Вже в XVII ст. існувала вулиця Люблінська. В межах міста ця вулиця розширювалася і створювала власне цей ринок. В XVII ст. з'явилися назви й інших звивистих міських вулиць — Собача, Брестська, Блонська, Пивоварська, Велика. Забудова міста була дерев'яною. При ринку в межах укріплень було біля 120 ділянок. Дерев'яними були також церкви, костели та синагога. Інвестиції в окраїнні (українні) міста Холмщини були дуже скромними, зважаючи на довгий час пануючу тут нестабільність. Втім, Холмщина опинилася на торговельних шляхах з генуезьких колоній в Криму до західної Європи та узбережжя Балтійського моря. Головна дорога з Володимира вела через Буг до Холма, а далі до Любліна та Казимира Дольного на Віслі. Поступово зростало значення Холма і на шляху з Дрогобича через Любачів та Грубешів до Підляшшя, яке в 1446 р. остаточно відійшло до Великого князівства Литовського. З середини [[XV століття]] збільшилося економічне значення Холма, головним чином, торгівля. У другій половині XV ст. Холм населяло 1000 чоловік, були то русини, поляки та євреї, а також в невеликій кількості німці. І якщо русини переважно займалися сільським господарством чи ремеслом, поляки — складали адміністративно-управлінський апарат то євреї та німці освоювали торгівлю. В місці відбувався розвиток цехової справи: пекарі, різники та шевці. Працювали водні млини, п'ятничні торги та річні ярмарки. Суттєву небезпеку для міста становили татарські напади, такі як напад 1499 р., що призвів до втрати половини мешканців.
[[Файл:Uscilugska-brama-cholm.jpg|альт=Устілузька брама на Високій гірці в Холмі, збудована в XVI ст. Перебудована пізніше в стилі бароко. |міні|Устілузька брама на Високій гірці в Холмі, збудована в XVI ст. Перебудована пізніше в стилі бароко. 2009 р.]]
Незважаючи на тиск католицизму (сюди висилали найкращі католицькі кадри, а в 1456 р. в місті вже перебували домініканці) Холм став столицею православного єпископства на землях Холмщини та Підляшшя і довгий час був висунутим на захід осередком духовенства цього обряду. А католицьке єпископство тут не прижилося і було перенесено до [[Щекарів|Щекарев]]<nowiki/>а-[[Красностав (Польща)|Красноставу]]. На початку XV ст. будівля Данилової церкви на Гірці розвалилася. Церква була відновлена єпископом Філаретом Тарновським (Облазницьким) який був холмським єпископом в 1507—1533 рр. В цей час вона була зменшена в розмірах.
[[1612]] р. мав ледве 2 200 мешканців, у тому числі 800 євреїв. Деяке культурне значення мав як головне місто єпархії, осередок церковних шкіл. У 1638 р. кафедральна церква та монастир згоріли. Її відбудова та розбудова Холмської столиці унії були пов'язані з активністю холмського [[Греко-католицизм|греко-католицького]] єпископа [[Методій (Терлецький)|Мефеодія Терлецького]]. Він першим відкрив фундаменти Данилової церкви на гріці та перебудував її. Саме цю відбудовану кафедру, вірогідно, представлено на срібній оздобі вівтаря, виконаній в [[Гданська затока|Гданську]] на замовлення холмських василіан. За його часів місто, як і в часи Галицько-Волинської Русі, замало Гірку та західний схил природного підвищення. Цей терен був обнесений дерев'яно-земляним парканом та валом, подекуди кам'яним муром. За тим поясом укріплень розміщувався сухий рів. Укріплення мали овальні абриси, а Висока Гірка була оточена окремим муром. Його рештки збереглися на Холмській гірці. Проте до XVII ст. то все розвалилося і місто фактично було безборонним. До міста вели Замойська, Красноставська, Львівська, Люблінська, Брестська та Василіанська брами. В 1783 р. стояли тільки три брами-руїни. У західному й північно-західному напрямках від міста виростали передмістя — в XVI ст. — Люблінське, а в XVII ст. Єпископське (Biskupie), Владчин (Wladczyn) та Блоні (Blonie). Останнє пізніше називалося Оболонню, так як в Києві. Про його існування досі нагадує вул. Оболонська. На горі знаходився дерев'яний замок, обліплений глиною. В XVII ст. він згорів і був збудований новий з палацом старости. На згаданій срібній прикрасі вівтаря в мурах Холмської Гірки показана брама схожа на сучасну [[Устілузька брама|Устілузьку браму]], яка наразі розташовується одразу за кафедральним собором і має бароковий вигляд. Ця брама єдина з збережених походить з 1616 р. — тож це найстаріша збережена архітектурна пам'ятка міста.
|